Ніколи раніше не проходив VTMB, але звідусіль начувся про вкрай теплі відгуки гравців, її шедевральність і культовий статус. Після платини у TWAU від TellTale з'явилось сильне і, як на мене, логічне бажання поринути у схожий за концепцією світ міфічних надприродних потвор, які намагаються жити у сучасному інформаційному світі.

Про що точно не можна сказати нічого теплого і приємного, так це про LA, тобто місце подій. Це не звиклий нам завжди сонячний і живий LA, ні, версія цього міста у VTMB - це непривітне, похмуре, досить небезпечне для неміфічних створінь місце, де нікому не можна вірити, і де кожен намагається вбити тебе, або використати у своїх цілях, часто обидва варіанти водночас.
Чому мені так подобається атмосфера VTMB - ти буквально відчуваєш, як вона ллється з екрану прямо на тебе. Під час проходження я відчував гаму емоцій дуже схожу до Нью-Йорка зразка Max Payne, а ви знаєте, що це одне з останніх у списку місць для приємної подорожі.
Кожен район міста цікаво вивчати і при першому відвідуванні просто гуляєш вулицями, ніби приїхав до нового міста. Задля більшого занурення в грі немає мінікарти, і, скажу чесно, мене, як невиліковного топографічного кретина, розпещеним сучасними іграми, де тобі кожен крок розжовують, у перші години гри це сильно напружувало. Навіть хотілося завантажити мод на мінікарту, але як тільки звикнеш до розташування місць на вулицях - ходитимеш ними як вулицями рідного Бомбасу і спілкуватимешся з npc, що сильно додає до атмосфери маскараду.
Всі персонажі чудово прописані і всі відіграють свою роль у сюжеті. Не виникає питань стосовно їх необхідності у історії. У кожного є своя ціль, предмет зацікавленності, друзі, вороги, бекграунд і плани на тебе.

Сюжет хочеться похвалити - він доволі закручений і радує несподіванками, особливо на фінальних місіях. Всю гру я ходив з думкою, що постійно танцюю під чиюсь дудку, чи то сайд-квести, чи основні завдання.
Завдання цікаві своїм контекстом (не завжди), але майже всі вони полягають у тому, що тобі треба когось вбити або щось дістати, на вибір гравця вирішити як це робити (силоруч чи по стелсу), і чи варто витрачати на це свій час взагалі (спойлер: потрібно, через прокачку героя).
Однак VTMB до сих пір відома своїм крутим рольовим відіграшем і нестандартним рішенням задач, з чим я можу погодитись. Читаючи в той чи інший момент гайди, я натикався на ситуативні рекомендації щодо проходження, які щоразу мене дивували: “Серйозно? Я навіть не думав що можна пройти/вчинити так, прикольно”.
Заради більшого комфорту і занурення проходив гру з повним русським перекладом і озвучкою (хотілося б, звістно, пограти з українізатором, але чим раді), і, повинен сказати, що так гра відчувається максимально аутентично відносно свого поважного віку. Хоча у зануренні гра геть не застаріла, того самого аж ніяк не можна сказати про її технічний стан.

Геймплей глобально ділиться на дві частини: прогулянка містом від першої особи, і драчки. З першим аспектом +- зрозуміло, а ось бойова частина відчувається геть пососно. В арсеналі є купа зброї, з якої стріляєш більшість часу в молоко, ще й на рівні пивозавра Толіка, і клікер бій холодною зброєю на лкм. Словом, крінж, також не зрозуміло навіщо при переході на холодну зброю камера автоматична переключається від 1-ої на 3-ю особу, мені особисто було б значно зручніше якби нічого не змінювалось (так, я розумію що критикую гру одного зі мною віку, і [/spoiler]мені поєбать[/spoiler]).

Мало сказати, що гра стара: у кожному її аспекті відчувається кривизна і старість 2004-ого року, але впевнений, що для багатьох фанатів частично у цьому полягає її шарм.
Грі потрібен фундаментальний ремейк (якого ми ніколи не отримаємо АЗХАХАХ (P.s.: сміх малкавіана)), бо ремастер тут слабо допоможе - навіть з різними фанатськими патчами і фіксами (які виходять до сих пір вже як 20 років(!)) гра в мене просто розсипалась.
Упродовж всього проходження гри я зустрів декілька проблем, деякі з них просто дратували і лікувались перезапуском, а деякі заважали проходженню. Перед описом проблем, хотілось би повторно відмітити, що гру я проходив з патчем, який повинен лікувати більшість проблем гри:

1. Приблизно на середині сюжету, в якийсь момент мене просто перманентно забанили у клубі “Confession”, без наявної причини. Тобто при спробі зайти в клуб гра просто крашилась. Чесно кажучи, доволі неприємне явище саме по собі, так ще й неможливість до кінця гри отримувати додаткові грощі, оскільки сайд-квести для цього я виконав.

2. З шансом 1/5 при запуску не працював звук взагалі, хоча в інших програмах все було нормально. Вирішення: перезапуск.

3. Ціль завдання інколи буває настільки розмитою і незрозумілою, що без гайдів ну взагалі не вдупляєш що гра від тебе хоче.
Тикаєшся собі по місту і гадаєш що тобі зробити щоб просунутись далі. Можна спробувати поспілкуватись з деякими персонажами стосовно якихось підказок, але, як правило, ніхто з цим тобі не допоможе, будь ласкавий читай гайди.

4. Місія із зачисткою готелю та всі сюжетні після неї це такий піздець, гра ближче до фіналу сильно задушила, і дуже приємні враження сильно змастилися. Я навіть не уявляю, як в теорії можна пройти весь готель і наступні рівні чесно без читів. Останню за відчуттями третину гри дико сейфскамил зберігаючись чи не після кожного фрагу, але в якийсь момент (середина готелю) не витримав і ввімкнув чити. Я ніяк не можу це зрозуміти і виправдати.

5. Часто бувало таке, що я лишав гру на паузі хвилин на 5, і мене чекав сюрприз: фпс падали до 5! Вирішення: перезапуск.

6.Також вважаю мінусом те, що у грі немає виразного фінального боссфайту (хто грав розуміє про що я), але, знову ж таки, чим раді.

Підсумовуючи: гра заїбала вилітати і крашитись!

Маскарад вампірів – це просто монструозна гра, яку я хочу порівнювати більше з повноцінними immersive sim`ами, ніж просто з рпг у відкритому світі. Гра настільки цікава і насичена, що я витратив кілька годин щоб просто написати на неї огляд. Хоча вона і буквально розсипається під своїм віком і в ній є купа проблем, але її культовий статус і любов спільноти я повністю розумію. Новим гравцям я раджу пересилити себе, якщо вас насторожує необхідність возитись з купою патчів для старих ігор, тому що VTMB - дійсно унікальний у своєму роді екземпляр і тепер є однією з моїх all-time улюблених ігор. 8/10

[h1]Варто було лише завантажити пару патчів і гра у себе просто ЗАСМОКТАЛА))))[/h1] [h3]Вступ[/h3] Ніколи раніше не проходив VTMB, але звідусіль начувся про вкрай теплі відгуки гравців, її шедевральність і культовий статус. Після платини у TWAU від TellTale з'явилось сильне і, як на мене, логічне бажання поринути у схожий за концепцією світ міфічних надприродних потвор, які намагаються жити у сучасному інформаційному світі. [h3]Атмосфера[/h3] Про що точно не можна сказати нічого теплого і приємного, так це про LA, тобто місце подій. Це не звиклий нам завжди сонячний і живий LA, ні, версія цього міста у VTMB - це непривітне, похмуре, досить небезпечне для неміфічних створінь місце, де нікому не можна вірити, і де кожен намагається вбити тебе, або використати у своїх цілях, часто обидва варіанти водночас. Чому мені так подобається атмосфера VTMB - ти буквально відчуваєш, як вона ллється з екрану прямо на тебе. Під час проходження я відчував гаму емоцій дуже схожу до Нью-Йорка зразка Max Payne, а ви знаєте, що це одне з останніх у списку місць для приємної подорожі. Кожен район міста цікаво вивчати і при першому відвідуванні просто гуляєш вулицями, ніби приїхав до нового міста. Задля більшого занурення в грі немає мінікарти, і, скажу чесно, мене, як невиліковного топографічного кретина, розпещеним сучасними іграми, де тобі кожен крок розжовують, у перші години гри це сильно напружувало. Навіть хотілося завантажити мод на мінікарту, але як тільки звикнеш до розташування місць на вулицях - ходитимеш ними як вулицями рідного Бомбасу і спілкуватимешся з npc, що сильно додає до атмосфери маскараду. Всі персонажі чудово прописані і всі відіграють свою роль у сюжеті. Не виникає питань стосовно їх необхідності у історії. У кожного є своя ціль, предмет зацікавленності, друзі, вороги, бекграунд і плани на тебе. [h3]Сюжет і завдання [/h3] Сюжет хочеться похвалити - він доволі закручений і радує несподіванками, особливо на фінальних місіях. Всю гру я ходив з думкою, що постійно танцюю під чиюсь дудку, чи то сайд-квести, чи основні завдання. Завдання цікаві своїм контекстом (не завжди), але майже всі вони полягають у тому, що тобі треба когось вбити або щось дістати, на вибір гравця вирішити як це робити (силоруч чи по стелсу), і чи варто витрачати на це свій час взагалі (спойлер: потрібно, через прокачку героя). Однак VTMB до сих пір відома своїм крутим рольовим відіграшем і нестандартним рішенням задач, з чим я можу погодитись. Читаючи в той чи інший момент гайди, я натикався на ситуативні рекомендації щодо проходження, які щоразу мене дивували: “Серйозно? Я навіть не думав що можна пройти/вчинити так, прикольно”. Заради більшого комфорту і занурення проходив гру з повним русським перекладом і озвучкою (хотілося б, звістно, пограти з українізатором, але чим раді), і, повинен сказати, що так гра відчувається максимально аутентично відносно свого поважного віку. Хоча у зануренні гра геть не застаріла, того самого аж ніяк не можна сказати про її технічний стан. [h3]Геймплей[/h3] Геймплей глобально ділиться на дві частини: прогулянка містом від першої особи, і драчки. З першим аспектом +- зрозуміло, а ось бойова частина відчувається геть пососно. В арсеналі є купа зброї, з якої стріляєш більшість часу в молоко, ще й на рівні пивозавра Толіка, і [strike]клікер[/strike] бій холодною зброєю на лкм. Словом, крінж, також не зрозуміло навіщо при переході на холодну зброю камера автоматична переключається від 1-ої на 3-ю особу, мені особисто було б значно зручніше якби нічого не змінювалось (так, я розумію що критикую гру одного зі мною віку, і [/spoiler]мені поєбать[/spoiler]). [h3]Мінуси[/h3] Мало сказати, що гра стара: у кожному її аспекті відчувається кривизна і старість 2004-ого року, але впевнений, що для багатьох фанатів частично у цьому полягає її шарм. Грі потрібен фундаментальний ремейк (якого ми ніколи не отримаємо АЗХАХАХ (P.s.: сміх малкавіана)), бо ремастер тут слабо допоможе - навіть з різними фанатськими патчами і фіксами (які виходять до сих пір вже як 20 років(!)) гра в мене просто розсипалась. Упродовж всього проходження гри я зустрів декілька проблем, деякі з них просто дратували і лікувались перезапуском, а деякі заважали проходженню. Перед описом проблем, хотілось би повторно відмітити, що гру я проходив з патчем, який повинен лікувати більшість проблем гри: 1. Приблизно на середині сюжету, в якийсь момент мене просто перманентно забанили у клубі “Confession”, без наявної причини. Тобто при спробі зайти в клуб гра просто крашилась. Чесно кажучи, доволі неприємне явище саме по собі, так ще й неможливість до кінця гри отримувати додаткові грощі, оскільки сайд-квести для цього я виконав. 2. З шансом 1/5 при запуску не працював звук взагалі, хоча в інших програмах все було нормально. Вирішення: перезапуск. 3. Ціль завдання інколи буває настільки розмитою і незрозумілою, що без гайдів ну взагалі не вдупляєш що гра від тебе хоче. Тикаєшся собі по місту і гадаєш що тобі зробити щоб просунутись далі. Можна спробувати поспілкуватись з деякими персонажами стосовно якихось підказок, але, як правило, ніхто з цим тобі не допоможе, будь ласкавий читай гайди. 4. Місія із зачисткою готелю та всі сюжетні після неї це такий піздець, гра ближче до фіналу сильно задушила, і дуже приємні враження сильно змастилися. Я навіть не уявляю, як в теорії можна пройти весь готель і наступні рівні чесно без читів. Останню за відчуттями третину гри дико сейфскамил зберігаючись чи не після кожного фрагу, але в якийсь момент (середина готелю) не витримав і ввімкнув чити. Я ніяк не можу це зрозуміти і виправдати. 5. Часто бувало таке, що я лишав гру на паузі хвилин на 5, і мене чекав сюрприз: фпс падали до 5! Вирішення: перезапуск. 6.Також вважаю мінусом те, що у грі немає виразного фінального боссфайту (хто грав розуміє про що я), але, знову ж таки, чим раді. Підсумовуючи: гра заїбала вилітати і крашитись! [h3]Висновки[/h3] Маскарад вампірів – це просто монструозна гра, яку я хочу порівнювати більше з повноцінними immersive sim`ами, ніж просто з рпг у відкритому світі. Гра настільки цікава і насичена, що я витратив кілька годин щоб просто написати на неї огляд. Хоча вона і буквально розсипається під своїм віком і в ній є купа проблем, але її культовий статус і любов спільноти я повністю розумію. Новим гравцям я раджу пересилити себе, якщо вас насторожує необхідність возитись з купою патчів для старих ігор, тому що VTMB - дійсно унікальний у своєму роді екземпляр і тепер є однією з моїх all-time улюблених ігор. 8/10