Recent reviews by DarkPrince9507

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще стара добра Америка 2320-х! 📌


👉 Nobody Wants to Die це одна з тих ігор, завдяки яким я перестав турбуватись і полюбив сімейну бібліотеку. Тому що сам би я купив її ще не скоро, а гра того цілком вартує. Завдяки тому, що сучасні технології, типу Unreal Engine 5, стають все доступнішими, вже не тільки величезні студії чи платформотримачі можуть дозволити собі якісну графіку і можливість створити крутий візуал, який дозволить ще краще передати особливості сеттингу та глибше занурить в історію, що тепер сильно допомагає і невеликим командам.

👉 А сетинг і історія в грі цілком примітні, адже тут змішався нео нуар, ретрофутуризм, кіберпанк, арт-деко з Біошоку, сеттинг, схожий на той, що можна було бачити в серіалі Altered Carbon, та, звісно ж, детективна складова. В далекому майбутньому, де літаючі автомобілі стали буденністю, а підписка є не тільки в Нетфлікса, гравцям пропонують взяти на себе роль детектива, який зіштовхується зі справою, котра змушує його робити моральний вибір та вирішувати, кому ж він служить. І якщо геймплейно гра вийшла відверто простенькою, про що ми детально поговоримо далі, то от історія, моральні дилеми, які виникнуть по ходу її проходження, та сам сеттинг, який хочеться дослідити все глибше - це саме ті елементи, які продають дане творіння, і роблять пару вечорів, за які можна пройти гру, дійсно приємним і запам'ятовуваним досвідом.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте вчасно проходити синхротести і готуватись до синхроЗНО! 💊

🎭 На дворі 2329 рік а за вікном Нью-Йорк майбутнього. За останні 300 років в світі багато чого змінилось, але ключовим відкриттям, яке повпливало на весь розвиток людства стало знаходження іхору, який дав можливість нарешті досягти такого бажаного безсмертя і тепер люди майбутнього здатні просто переносити свою свідомість з тіла в тіло, тоді як випадки остаточної смерті стали чимось на кшталт статистичної похибки.

🎭 Здавалося б, перемога над смертю мала піднести людство на пік його розвитку, але оскільки в капіталістичному світі всім правлять виключно гроші, то й безсмертя стало не більше ніж новою валютою, яка лише поглибила і без того існуючий розрив між простими громадянами та елітою, а тому внаслідок прийнятих законів володіти власним тілом в рамках безкоштовної підписки люди здатні лише до 21 року, після чого доведеться постійно платити.

🎭 І в той час, коли простим мешканцям міст майбутнього ледве вистачає грошей на підписку, а свідомість нещасних, які не встигли вчасно її оплатити, опиняється в банку пам’яті, з дуже примарної надією на те, що хтось їх звідти викупить, сильні світу цього подібно античним богам дивляться на людські мурашники з висоти хмарочосів свого Олімпу, змінюючи тіла так часто як їм того захочеться, та навіть вбиваючи одне одного на таємних вечірках, адже для них смерть стала не більше ніж черговою розвагою, тоді як ігри в філантропію та відкриття дитячих притулків, мешканці яких, звісно ж, не матимуть змоги заплатити за підписку після 21 року, стали цілком легальним джерелом нових тіл.

🎭 От в такому чудовому світі і мешкає головний герой - детектив Джеймс Карра, який прожив вже добрі 120 років та після невдалої справи і переносу свідомості в нове тіло намагається повернутися на службу та разом з молодою напарницею Сарою змушений розслідувати справу, в якій таємничий вбивця береться за еліту міста і намагається почати революцію. Тут вже головному герою треба вирішити, на чиєму він боці і чи дійсно варто захищати тих, для кого люди - не більше ніж ресурс, або ж все таки варто приєднатись до повстання і спробувати нарешті змінити ситуацію на краще. Варіативність в грі присутня, а тому те, якого фіналу ви досягнете, цілком залежить від прийнятих вами рішень.

🎭 Крім сюжету, який дійсно інтригує і змушує шукати розв’язку справи, грі вдалося створити дуже крутий сеттинг, що відсилає до вже згаданого Altered Carbon, але є більш приземленим, а тому хоч технології і відкрили безсмертя, літаючі автомобілі або ж диво-пристрої для реконструкції місць злочинів, в усьому іншому це дуже приземлений світ постійних сутінків, де майже зникла вся рослинність і сонце давно закрите хмарами, а навіть, здавалося б, звичайна процедура переносу свідомості несе за собою купу наслідків у вигляді необхідності синхронізуватися з тілом, проходити постійні тести та, звісно ж, приймати “Амброзію”, яка не дасть з’їхати з ґлузду і якою забезпечують такі великодушні корпорації за скромну ціну.


📡 І якщо історія та сеттинг це саме те, що і продає гру, то з ігровим процесом все вийшло набагато скромніше і хоч Nobody Wants to Die це не зовсім вже адвенчура aka “симулятор ходьби”, але гра недалеко від них пішла. По ходу сюжету і по мірі розкриття основної справи нам доведеться відвідати декілька закритих локацій, на яких ми й будемо розбиратися, що ж сталося, з яких причин, та хто за всім цим стоїть. Для цього в Джеймса є невеликий набір інструментів, головним і найбільш примітним з яких є своєрідний реконструктор, який дозволяє в реальному часі показувати події, які відбувалися на цій локації колись. Там, де самого реконструктора виявиться замало, Джеймс буде використовувати й інші прилади - УФ-лампу для пошуку слідів, в основному крові, та рентген для відслідковування кабелів, траєкторій куль і тому подібного.

🔎 Хоч гра наче і робить вигляд, що надає гравцеві свободу в розслідуванні, більшу частину часу по факту все досить лінійно і достатньо просто використовувати прилади у відмічених місцях щоб завершити розслідування. Чи є такий простий геймплей серйозним мінусом? Враховуючи історію і сеттинг гри - точно ні. Звісно ж, звичайне дослідження в формі огляду предметів теж присутнє та підкріплюється діалогами з Сарою, які не тільки розкривають взаємовідносини персонажів, але й доповнюють характер самого Карри.


🎨 В грі достатньо закритих приміщень для розслідувань, які багаті на деталі та дозволяють більше дізнатися про зміни, які відбулися в світі за останні 300 років, але інколи гра дозволяє собі побалувати гравця краєвидами міста і варто відзначити, що вони дійсно вражають, оскільки виникає відчуття, що знаходишся в якому небудь фільмі типу Блейдраннера. Зокрема перша сцена, в якій ми дивимося на Таймс-Сквер з автівки Джеймса викликає справжній захват і є набагато красномовнішою, ніж десяток записок про місто.

🎷 Про звуковий супровід не можу сказати щось хороше або погане - він зроблений достатньо якісно щоб органічно вплітатись в гру, але не більше того.

Nobody Wants to Die – це:

👌 Півень Правосуддя
👌 Пєчнік + 17 18316364696
👌 156 років терапії з Цезарем Неділею
👌 Можливість подивитись на вибух і залишитись крутим хлопцем
👌 Нова Пошта майбутнього
👌 Додаткові рівні підписки на Нетфліксі
👌 Остання в світі плитка шоколаду Рошен

🔷 Фантастичні краєвиди міста майбутнього доповнюються гарною історією та інтригуючим сеттингом, в якому людство змогло досягнути безсмертя але цим самим лише прирекло себе на вічне рабство. Детективна складова гри, попри простенький геймплей, непогано працює, а тому дана історія точно принесе вам позитивні емоції за ту пару-трійку вечорів, за які вона проходиться. 🔷

🔰 Діагноз – Блейдраннер з нового Аїду 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще маски на всі випадки життя! 📌


👉 Жанр детективів можна вважати як одним із найпростіших так і, водночас, одним із найскладніших. З одного боку, більшість історій будуються таким чином щоб читачеві/глядачеві/гравцеві не треба було мати чотири вищі освіти для того, щоб розібратись у справі, і вся інформація, необхідна для розкриття таємниць, подається відносно доступно для широкого загалу. З іншого ж боку, в близькому до сучасного вигляді жанр існує більше сотні років і за весь цей час, здавалося б, уже було вигадано все, що тільки можливо, а тому досвідченого прихильника детективів зараз мало чим здивуєш.

👉 Як результат цього, автори детективних ігор, де гравець - не просто сторонній спостерігач, а повноцінний учасник розслідування, без дій якого злочинець не понесе покарання, змушені вдаватись до двох основних прийомів - вигадувати настільки заплутані справи, що будуть на межі здорового ґлузду, та створювати не менш химерні стилізацій для розслідувань і всього супровідного, бо якими-небудь черговими Покоями розуму чи режимом детективного зору давно вже нікого не здивуєш.

👉 Все це було в відомій серії Danganronpa за авторством Spike Chunsoft і все це наслідує нова гра розробників з короткою назвою Master Detective Archives: Rain Code Plus. Чи можна її при цьому вважати повноцінним духовним наслідником Ронпи? Не зовсім. Попри певні спільні риси Rain Code намагається бути самостійним проєктом, а тому подає себе як своєрідний містичний детектив з домішками міських легенд та головною справою, яка тягнеться через всю гру і, напевно, є основною причиною знайомства з даним творінням.

👉 При цьому я не можу дати однозначну оцінку гри, оскільки хоч після проходження і маю визнати, що вона мені радше сподобалась, ніж не сподобалась, але сумнівних рішень тут достатньо, починаючи від хронометражу, де на повне проходження у вас підуть добрі 40-50 годин (що для детектива трішки ЗАБАГАТО), закінчуючи хоч і цікавими але філерними справами, які складні просто тому щоб бути складними, адже ніхто не може просто так скоїти злочин в Канай Уорд попередньо не обставивши його як неможливу загадку. Тому в результаті все зводиться до того, чи зможете ви витримати найгірші елементи гри і їх реалізацію щоб отримати задоволення від найкращих.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте про амнезію! 💊

🎭 Починається все з одного з найбільш банальних та заїжджених прийомів знайомства з протагоністами ігор. Так, ви правильно зрозуміли, мова йде про амнезію. Головний герой приходить до тями в якомусь підсобному приміщенні і взагалі нічого не пам’ятає ні про себе, ні про світ, в якому знаходиться, а за допомогою знайдених речей з’ясовує, що він детектив (Welcome back, Tequila Sunset), якого разом з колегами Всесвітня Детективна Організація (ага, є й така) відправила в місто Канай Уорд для розслідування якоїсь таємниці, і краще б поспішити на потяг який вже відправляється…

🎭 На потязі гра стрибає одразу з місця в кар’єр і всі інші детективи масово приймають іслам, тоді як шокованому Юмі (а саме так звуть протагоніста) доводиться розслідувати свою першу справу (Вбивство десяти негритят у Східному експресі). По ходу справи він дізнається, що втратив пам’ять не просто так, а заключивши пакт з Шінігамі - богинею смерті, яка тепер буде завжди поряд з ним у вигляді духа і допомагатиме в розслідуваннях.

🎭 Як би там не було, з прибуття Юми в Канай Уорд і починається основна гра. Це незвичне місто, де вже три роки поспіль безперервно йде дощ, знаходиться штаб квартира і основні відділи корпорації Аматерасу, котра, по факту, і керує містом, “миротворці” з цієї корпорації самі встановлюють порядок на вулицях міста, а технології дивним чином поєднують кіберпанк з ретро стилістикою.

🎭 Безвідносно геймплею основна справа, так звана Абсолютна Таємниця Канай Уорд, яка тягнеться через всю гру, це дійсно крута історія з мінімумом умовностей і купою деталей, яким ви не приділятимете увагу по ходу гри але які несподівано зіграють свою роль в фіналі. Більше того, якщо ви вже грали бодай в одну Данганронпу то в гри буде окрема деталь, яка вводитиме вас в оману аж до самого фіналу.

🎭 А от зі звичайними справами все не так добре, адже майже всі з них це злочини, сплановані з неймовірною увагою до деталей та часу виконання, що змушує сумніватись в самому факті можливості їх реалізації. Так, з одного боку у нас тут є протагоніст з прив’язаною до нього богинею смерті а в кожного з детективів є свої паранормальні здібності, але з іншого - нам вперто доводять, що в розв’язуванні справ треба користуватись виключно звичайною логікою і злочинці це прості люди.

🎭 Крім звичайних справ по ходу основного сюжету є ще додаткові квести, які є просто філерами і банально змушують вас зайвий раз бігати відкритим світом та щось типу прокачки відносин з детективами, що цікаво в теорії, але спосіб доступу до цих діалогів відбиває всяке бажання за них братись.


🔓 Уже після прологу гра відправляє вас у відкритий світ, що постійно збільшується за рахунок відвідування нових районів міста. Розкриття ж справ можна розділити на два етапи - спочатку ви збираєте всі можливі докази в реальному світі, нерідко користуючись здібностями інших детективів та перетворюєте зібрану інформацію на ключі, а потім Шінігамі переносить вас в Лабіринт Таємниць, який є відображення поточної справи і де ви займаєтесь дедукцією, пошуком мотивів, способу дії та, нарешті, викриттям злочинця.

🌈 Цей лабіринт - чи не найкраща можлива візуалізація процесу розкриття справ, адже тут вам доведеться і побитися з фантомами тих, хто в реальному світі перешкоджає розкриттю справи, і виконувати різні QTE і, врешті-решт, поміркувати над зібраними доказами та складати картину злочину у вигляді манги. Коротше кажучи, це те, що було на судах в Данганронпі, але в ще більш прокачаному вигляді. Ну а те, що остання справа взагалі проходить в форму дуелі зі своїми унікальними механіками, заслуговує окремої похвали.


🎨 Візуально гра виглядає просто чудово, особливо з огляду на її аніме стилістику. Нехай використання 3D і трохи поступається стилем ронпі, але гра це компенсує прекрасними видами міста, залитого неоном, фантастичною візуалізацією Лабіринту Таємниць, який міняється щоб відповідати кожній справі, так купою бізарних катсцен, де сцена трансформації в стилі Сейлормун це цілком звична картина.

🎷 Саундтрек чудово відповідає тону того, що відбувається на екрані, а тому напружені ситуації дійсно викликають занепокоєння а атмосферний ембіент міста навпаки розслабляє. Англійська озвучка теж вписується доволі органічно, хоч і має певні проблеми з ліпсинком.

Rain Code – це:

👌 Shinigami Run
👌 Фірмові булочки від мадам Ловетт
👌 ДРОНОСОЛЬКА!
👌 Несподіваний кавер на Bad Apple
👌 Анатолій і Наташа, дві сестри в яких сьогодні день народження
👌 Ремейк четвертої Персони
👌 Стара добра дуель на мечах

🔷 Чудова візуалізація розслідування в іншому світі з купою міні ігор, інтригуюча і в хорошому сенсі жахлива основна історія, яка тягнеться через всю гру та фірмовий стиль від авторів Данганронпи протиставляється нудним і безідейним додатковим активностям, купі непотрібної біганини, певній філерності в справах та недостатньо опрацьованим персонажам, а тому якщо для вас такі мінуси все ж не є критичними, то Rain Code зможе подарувати приємні емоції після проходження.🔷

🔰 Діагноз – Дощ не може йти вічно 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще український Ктулху з Житомира! 📌


👉 Українських ігор, заснованих на творчості Лавкрафта не те, щоб зовсім не було, але й не дуже багато, особисто мені першими на думку спадають The Sinking City та Sherlock Holmes The Awakened від Frogwares… та й на цьому наче все. Схожа ситуація і з картковими рогаликами - теж щось є, однак все ж ніша переважно пустує. А тому поява гри в жанрі карткового рогалика, яка була б заснована на творчості Лавкрафта та мала українську локалізацію на релізі точно не пройшла непомітно. На жаль, в перший же день після релізу Menace from the Deep довкола неї розгорнулась драма стосовно можливої співпраці автора (а гру робила переважно одна людина) з мешканцями боліт, але ситуація дуже швидко прояснилась і зараз гру вже неможливо купити на відповідних територіях, тоді як автор має чітку проукраїнську позицію.

👉 Однак що взагалі являє собою гра? Це колодоскладальний роуглайт, дуже схожий на стару добру Slay the Spire, але так само сильно і відмінний від неї. В ролі одного з трьох різних персонажів гравцеві треба битися з ворогами, збирати і покращувати нові карти, отримувати реліквії та обладнання і, в кінцевому результаті, битися з древніми богами з міфів Лавкрафта, в тому числі і з самим легендарним Ктулху. При цьому в грі є сюжет та навіть українська озвучка, а те, з якою регулярністю автор випускає нові патчі, дослуховуючись до скарг, порад і пропозицій спільноти та постійно покращуючи гру, викликає лише повагу.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте дбати про свою менталку! 💊

🎭 Одразу варто відмітити, що хоч тут і є сюжет з кількома різними персонажами, які мають цілі біографії, та повноцінна українська озвучка, назвати цю гру сюжетноорієнтованою буде доволі складно, оскільки герої достатньо шаблонні, історія цілком класична і відносно коротка та і основна функція цього режиму - познайомити гравця з основами гри та метапрокачкою і прокачати всі відповідні споруди в музеї, який і стає центром діяльності Метеликів - таємної організації, котра в 1926 році вивчає все потустороннє і цього разу прибула до Іннсмута, де хоче дослідити таємний Моноліт, який дістали з моря. Звісно ж в певний момент все йде шкереберть і до нашого світу приходить Ктулху, якого і треба буде зупинити.

👿 Особливого сенсу детально зупинятись на сюжеті немає а тому час поговорити про геймплей і почати я хотів би з мінусів. В грі немає нормального навчання, замість того, щоб провести пару-трійку тренувальних боїв, де вам пояснять бодай базові механіки, на вас просто вивалюють кілька екранів з текстом, після чого самостійно доведеться розбиратись, як же грати. Мінус не критичний, але сподіваюсь, що в майбутньому все ж з’явиться адекватний туторіал.

🏥 Замість мапи, як в Slay the Spire, тут кілька колод карт, з яких ви можете викладати собі дорогу до боса. При цьому для витягування карт використовується окремий ресурс в вигляді палива і не можна дозволити йому впасти до нуля, інакше гра закінчиться. Серед карт, з яких ви будете будувати маршрут, зустрічаються, звісно ж, карти боїв, завдяки яким доведеться боротися зі звичайними та елітними ворогами, а також карти заправної станції, психіатричної лікарні і мотелю, де можна поповнити запас ресурсів, карти торговця, в якого можна придбати всіляку всячину, карти музею, де можна безкоштовно отримувати реліквії або ж карти з міні-іграми, де можна отримати додаткові ресурси і не тільки.

👔 В грі присутні три різні ігрові персонажі - детектив, професор та культист, і геймплей за кожного з них хоч і має спільні риси, але дуже помітно відрізняється. Детектив може витягувати додаткові карти, має пса-напарника а його геймплей базується довкола посилення своїх атак. Професор, в свою чергу, спирається на допомогу різних викликаних істот - від щурів і круків до павуків, та командну роботу. Ну, а культист покладається лише на самого себе, має унікальну механіку кровожерливості та здатен дуже швидко вбивати ворогів за допомогою кровотечі.

💀 В сюжетному режимі також присутня метапрогресія, що працює двома шляхами. Перший - після кожного бою ви отримуєте певну кількість очків страху а по завершенні забігу всі вони передаються в Моноліт, кожен рівень якого відкриває нові карти, спорядження і реліквії, що будуть доступними в наступних забігах. Другий же спосіб зав’язаний на зборі чотирьох різних ресурсів, за які можна будувати і прокачувати споруди, що збільшуватимуть кількість здоров’я у персонажів, дозволять їм мати більший запас енергії для розіграшу карт або ж дадуть додаткову реліквію на старті.

🔱 Реліквії, до речі, заслуговують окремої уваги, оскільки на відміну від Slay the Spire, не тільки відрізняються за рідкістю, але й складаються в колекції по три штуки, де за збір всіх трьох гравець отримує додаткову, четверту реліквію найвищої рідкості, яка сильно доповнює три попередні. Що стосується боїв, то тут єдиний мінус, який знайшов - мала кількість різних видів ворогів, все інше виконано чудово і ця складова нічим не поступається вже згаданому шпилю.

💽 Завдяки ж фідбеку від спільноти автор помітно розширив режим вільної гри, який і є основним, після того, як ви награєтесь в сюжетний. Зараз це доволі гнучка річ, де можна самостійно налаштовувати складність і довжину забігів, мати можливість грати змішаної колодою з карт всіх трьох персонажів, увімкнути чи вимкнути механіку палива та вирішити, чи хочете ви користуватись всіма перевагами метапрокачки з сюжетного режиму або ж волієте кинути собі виклик.

🎮 Ну і окремо хотілось би сказати про роботу гри на Steam Deck. Хоч поки що він офіційно і не підтримується, грати можна і відносно комфортно, просто замість звичного геймпадного керування буде використовуватись тачпад. На жаль, не всі написи на малому екрані добре видно а тому, сподіваюсь, в майбутньому буде можливість обрати більший шрифт саме для дека. В усьому ж іншому це гарний досвід і відносно економне використання батареї, якої вам вистачить мінімум на 4 години гри.


🎨 Виглядає гра дуже приємно і незважаючи на малу кількість ворогів кожен з них достатньо запама’ятовуваний. Те ж саме відноситься і до персонажів, що грають роль в основному сюжеті та іграбельних героїв, останнім навіть завезли можливість міняти стать і нехай це міняє лише модельки, все одно приємно. Локації і оточення в грі вельми атмосферні а загальний стиль гарно витриманий, тому купувати її можна навіть просто заради візуалу.

🎷 Саундтрек теж атмосферний, бойові теми, особливо в босів, взагалі чудові і заслуговують на прослуховування окремо від гри. Озвучка ж деяких істот скоріше комічна, ніж лякаюча, але мінусом я б це не назвав.

Menace from the Deep – це:

👌 Власний (не)підозрлий культ
👌 Можливість лікуватись борщем
👌 Можливість стати незламним
👌 ДжоДжо референс 1920-х років
👌 Візитівка психіатра
👌 Золота піраміда Юшінсе
👌 Битва з вікном статус ефектів
👌 Той самий наш слон

🔷 Навіть просто як картковий рогалик на основі творчості Лавкрафта Menace from the Deep доволі якісний продукт, а той факт, що це ще й українська гра з українською локалізацією є ще однією серйозною причиною для її придбання, тим паче що навіть ту невелику кількість недоліків, які присутні в грі, автор дуже оперативно виправляє та покращує гру завдяки фідбеку спільноти, а подібне заслуговує на підтримку.🔷

🔰 Діагноз – Cthulhu saves borshch 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще найпопулярніша хвиля радіо! 📌


👉 Оригінальний Silent Hill 2, що вийшов аж 23 роки тому, досі вважається одним з найкращих психологічних горорів за весь час. І, варто сказати, цілком заслу---- а от тут, насправді, я не знаю, оскільки не можу ні підтвердити ні спростувати його рівень якості, адже в оригінал так досі і не грав. Можу лише погодитись з тим, що це культова гра і їй, як і її колишньому супернику, серії Resident Evil, точно потрібен був ремейк, особливо з урахуванням того, що на сучасних платформах на даний момент доволі складно знайти бодай якийсь Silent Hill.

👉 Багато в кого викликало питання рішення Konami віддати розробку ремейку маловідомій польській студії Bloober Team. Багато в кого, але не в мене, оскільки я встиг зіграти майже в усі ігри студії і прекрасно знав, що робити психологічний горор вони точно вміють, бляха, та вони вже навіть зробили свій власний Сайлент Гілл під назвою The Medium, де змогли реалізувати досить цікаве художнє і технологічне рішення. Звісно, нічого рівня справжнього Сайлент Гіллу їм ще не доводилось робити, але ж вся суть подібної творчої роботи якраз в викликах, які вона кидає, і тому, як на них відповісти, хіба ні?

👉 В будь-якому разі, той факт, що я не грав в оригінал, зіграв грі на користь, оскільки в мене не було завищених очікувань і я просто хотів подивитись, яких висот цього разу досягнуть блубери, наскільки розлюченими будуть справжні фанати (ну, ті, для яких обов’язково має бути сексуалізація жертви сексуального насилля) і наскільки мені буде цікаво в це грати як в нову гру 2024 року. Що ж, враховуючи те, що на даний момент гра має 95% позитивних відгуків в Стімі при майже 15 тисячах рецензій а Bloober Team заявили про свою готовність робити інші ремейки ігор серії - ще один якісний конвейер запущено і цікаво буде подивитись, куди він нас приведе.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте активно користуватись металевою трубою! 💊

🎭 Основна історія, як і 23 роки тому, залишилась незмінною - Джеймс Сандерленд отримує листа від своєї дружини, в якому та просить його приїхати до міста Сайлент Гілл, де вони колись відпочивали. От тільки Мері, кохана Джеймса, померла ще 3 роки тому, а тому все виглядає як чийсь невдалий жарт, що, однак, не заважає протагоністу вхопитись за цю соломинку і повернутись в місто, оповите туманом.

🎭 Невдовзі виявляється, що Джеймс не єдиний, хто шукає когось в Сайлент Гіллі, однак ні до нього, ні до інших відвідувачів, місто не проявляє гостинності, натомість його вулиці не тільки покриті туманом, але й населені химерними монстрами, які перешкоджають героєві в пошуках, а коли він зустрічає жінку, що як дві краплі води схожа на його Мері, однак називає себе Марією, все і взагалі починає нагадувати якийсь дивний сон.

🎭 Власне, логікою сну і варто користуватись для того, щоб зрозуміти, що відбувається в Сайлент Гіллі. Гра має трагічну, багатошарову історію, для повного розуміння якої можливо доведеться пройти її не раз, тим паче що й фіналів в неї аж 8 і більшість з них дійсно пропонують новий погляд на вже показані події. Я не бачу сенсу ще якось це описувати, оскільки це саме та гра, в яку треба грати самостійно та самостійно ж проживати всі емоції і навіть незважаючи на несподіваний твіст в фіналі, це одна з тих історій, де важливе не тільки і не стільки закінчення, як весь шлях до нього. Що, до речі, виражається і в геймплеї.

🎭 Окремо хочеться поговорити про те, що в мене досі не вкладається в голові, а саме - той факт, що культовий японський горор отримав ремейк, зроблений маловідомою польською студією і цей ремейк вийшов просто чудовим, але, що найголовніше для нас, отримав офіційну українську локалізацію від Unloc Team. І я не побоюсь сказати, що це поки що найкраща офіційна українська локалізація, як мінімум за останні кілька років. Вся робота, починаючи від перекладу загадок з віршами і завершуючи шрифтами, обраними для написів на карті, зроблена просто прекрасно і, сподіваюсь, в подальшому ігор з українською локалізацією подібного рівня якості ставатиме все більше.


👀 Єдине, що викликало в мене питання - це як Bloober Team обійдуться з геймплеєм, оскільки за виключенням головоломок та пари-трійки унікальних механік, це була найслабша частина їх проєктів, а повноцінної боївки в них взагалі ніколи не було. І варто сказати, що фінальний результат вийшов цілком вдалим.

🏠 Події розгортаються, як несладно здогадатись, на вулицях міста Сайлент Гілл, звідки нерідко перетікають в різні споруди, по типу житлових помешкань або лікарні. Незважаючи на певну ілюзію напіввідкритого світу, яку дає гра під час знаходження в місті, все насправді досить лінійне і гравця впевнено ведуть за раніше визначеним маршрутом. Втім, нерідко від нього можна відхилитись щоб знайти як цікаву лорну інформацію, так і різні ресурси. Для орієнтування на місцевості є карта, яку герой сам оновлює, постійно додаючи різні помітки після отримання нової інформації, що додатково занурює в гру.

🔑 Якогось обмеженого інвентаря в Джеймса немає, натомість він може носити з собою три види вогнепальної зброї з набоями, металеву трубу для добивання монстрів в ближньому бою та пару видів лікувальних засобів. Різновидів монстрів не дуже багато, але вони досить грамотно розставлені а їх дизайн перекликається з дизайном самого міста та має достатньо символізму. З босами ситуація схожа, але геймплейно битви з ними - найслабша частина гри, вони не те, щоб зовсім погані, скоріше просто посередні і перенесені з оригіналу з мінімумом змін.

👺 А от за те, що в грі 2024 року, яка продалась мільйонним тиражом за 4 дні, немає хмарних збережень - це ганьба.


🎨 Хоч Bloober Team і не треба було винаходити нічого нового для візуального стилю гри, відтворення вже звичних елементів але за сучасними стандартами не пройшло даремно і гра виглядає дійсно прекрасно - від туманних вулиць містечка, де присутнє постійне відчуття невідомості, до тісних стін помешкань, вузьких коридорів лікарні, високих стін в’язниці, оманливої незмінності номерів готелю та моторошної і чужорідної темної реальності.

🎷 Левову частку атмосфери в грі вдається створити завдяки фантастичному підбору звуків, які постійно триматимуть вас в напрузі і тиші, яка, чередуючись з ними, викликатиме все більше занепокоєння. Взагалі, звуковий супровід в ремейку Silent Hill 2 - один з найкращих, що можна зустріти в горорах. Гра робить все можливе, щоб вам було просто неприємно знаходитись на цих давно покинутих локаціях і це може лякати більше за всяких монстрів.

Silent Hill 2 Remake – це:

👌 Той самий засраний туалет тепер і в 4К з трасуванням променів
👌 Kill FM 106.5
👌 Невтримне бажання пхати руку в кожну підозрілу діру
👌 Культовий фінал з псом Патроном
👌 Сайлентгіллська різня бензопилою
👌 Загадки для людей з ICQ
👌 Пірамідоголовий під солями для ванної

🔷 Не знаю, як ця гра сприймається в якості ремейку, але як цілком нове творіння це просто прекрасний горор, де ви будете балансувати між бажанням докопатись до істини і страхом перед невідомим, що постійно з’являтиметься завдяки неймовірної густоти атмосфері. І все це ще й українською, що радує подвійно. Якщо любите горори - точно не раджу пропускати таке величне творіння.🔷

🔰 Діагноз – Японсько-польський Głowa piramidy 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще звичайні будні японського школяра! 📌


👉 Серія Persona - це не той випадок коли треба досліджувати 30 чи 40 років історії серії перед початком гри, адже хоч пригоди школярів, що рятують світ за допомогою своїх ДжоДжо стандів і є відгалуженням давньої Shin Megami Tensei (яка в свою чергу теж є спін-оффом), тут ніхто не змушує вас вчити лор всієї серії і кожна гра є окремою історією зі своїми героями і конфліктом, а завдяки тому, що все більше японських розробників відкривають для себе світ ПК, то тепер для цієї консольної серії навіть не потрібна консоль, адже в Стімі з’являється все більше Персон.

👉 Мені складно порівнювати P5R з попередніми Персонами, бо я в них ще не грав, але п’ята номерна гра в серії чудово підійде тим, хто тільки починає знайомство з жанром, адже є доволі простою, має чимало цікавих механік та налічує більше сотні тих самих персон, завдяки яким ви зможете кардинально міняти свій ігровий стиль. І це я ще не торкаюся сюжету, адже й він через 8 років після релізу гри залишається актуальним, піднімаючи питання соціальних стигм, небажання щось міняти коли є ризик втратити звичний комфорт і аморфність простих людей, готових відмовитися від власної свободи якщо знайдеться хтось, готовий приймати рішення за них. Все це загорнуто в типову для jRPG історію про дружбу і важливість соціальних зв’язків та приправлено просто фантастичним стилем, що проявляється як в кожному пункті ігрових меню, так і в усіх музичних треках, добра половина з яких перекочує в ваш плейлист. Одним словом, п’ята Персона - це та гра, яку точно не варто пропускати.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте пробуджувати свою персону бодай двічі на день! 💊

🎭 Історія починається з того, що протагоніст, якого називають Джокером, викрадає щось цінне з величезного казино але спроба його втечі закінчується невдачею і герой потрапляє на допит, в ході якого і згадує події, що привели до нинішньої ситуації. Все почалося більше ніж півроку тому, коли протагоніст, повертаючись додому, заступився за жінку, до якої невдало залицявся якийсь сумнівний тип. От тільки виявилося що в цього тіпа були непогані зв’язки, через що герой потрапив до рук поліції та навіть отримав умовний термін з приписом переїхати до Токіо та жити з тимчасовим опікуном, який має слідкувати за його поведінкою.

🎭 В Токіо ж тим часом все частіше відбуваються дивні випадки пов’язані з тим, що люди раптово втрачають здоровий глузд та вчиняють самогубство. Опинившись в місті герой виявляє в себе на смартфоні таємничий новий додаток а також незабаром дізнається про існування Метавсесвіту, який є відображенням думок та емоцій людей, куди можна потрапити завдяки цьому додатку, і в якому різні поганці мають власні палаци, де зберігаються їхні скарби, викрадення яких змусить антагоністів уже в реальному світі розкаятися в своїх вчинках. Водночас ті, хто не здатен миритися із несправедливістю, в метавсесвіті можуть пробудити свою внутрішню силу, що має назву персона і дає своєму власнику достатньо сил для його повстання. Власне, це герой, який знаходить все більше однодумців, і робить - повстає проти свавілля тих, хто має владу та отруює життя оточуючих, та змінює їх серця.

🎭 Хоч ідея про те, що будь-яку людину можна легко змусити розкаятися у її вчинках і виглядає як дитяча казка, сама історія з персонами і масками, які їх уособлюють та й загалом деякі концепти Юнга, які знайшли собі місце в грі, досить цікаві і і змушують нерідко проводити паралелі із реальним світом.


🎓 Геймплейно Персона має дві основні частини, тісно взаємопов’язані між собою. В звичайному житті протагоніст відвідує школу та вільний переміщуватись по місту, а також може спілкуватись із різними персонажами, частина з яких буде його сопартійцями. Крім цього є ціла купа різноманітних активностей - від перегляду кіно до відвідування спортзалу, які потрібні для того, щоб прокачувати п’ять особистісних характеристик героя. Потрапляючи до метавсесвіту протагоніст із друзями отримують нові здібності, в тому числі з можливістю виклику своїх персон, та повинні досліджувати палаци різних антагоністів, знаходити там скарб власника, та викрадати його, попередньо перемігши того, кому він належить.

🏰 У кожного з головних героїв у метавсесвіті з’являється своя персона з унікальним здібностями, а тому комбінація правильних напарників в бою може бути важливою. Оскільки Джокер, ЗВІСНО Ж, особливий, то він здатен мати більше однієї персони, якщо точніше, аж до 12 одночасно, і вільно перемикатись між ними в бою, що, звісно, не тільки дуже урізноманітнює геймплей, але й може перетворити героя на one man army. При цьому нові персони можна отримувати як після успішних перемовин в бою, так і комбінуючи вже наявні - в грі більше сотні різних персон і створення нових це важливий процес, адже вони можуть наслідувати здібності попередніх.

🕔 Наріжним же каменем гри виступає система соціальних зв’язків, де завдяки прокачці відносин ваші “довірені персонажі” будуть не тільки відкривати вам доступ до нових здібностей, але й підвищувати ефективність створення персон, адже кожна персона і кожен персонаж прив’язані до певної аркани таро. Ну а основною валютою в грі, як і в реальному житті, є час, адже ви не зможете встигнути всюди одночасно і треба обирати,що для вас зараз найважливіше.


🎨 Персона це дуже яскравий приклад того, що вдало підібраний візуальний стиль матиме перевагу над фотореалістичною графікою і навіть два консольні покоління потому залишатиметься актуальним. Гра не боїться використовувати яскраві кольори, роблячи червоний ключовим елементом свого унікального стилю, а дизайн кожного окремого меню, таких як магазини, смартфон чи навіть банальний список сопартійців, не губиться на загальному фоні і лише доповнює цю візуальну феєрію. Дизайн більшості персон перекочував із більш ранніх ігор Atlus, але персони, які вперше з’являються в цій грі, мають незвичний і дуже стильний дизайн, який складно забути. Те ж саме стосується і босів, ну а їх палаци це окремі витвори мистецтва, наповнені символізмом, котрий лише доповнює образи антагоністів.

🎷 Звуковий супровід ні на крок не відстає від візуалу а місцями і перевершує його, комбінуючи як спокійні теми, що дадуть розслабитись, наприклад Beneath the Mask, так і динамічні треки з закликом до дії, в результаті чого Life Will Change, Take Over та Rivers in the Desert дуже швидко опиняться у вашому плейлісті.

Persona 5 Royal – це:

👌 Метавсесвіт з нульовим вмістом Цукерберга
👌 Звичайна школа в який є звичайний ♂dungeon♂
👌 Макаронов та інші дива болотної промисловості
👌 Довгоочікувана прем’єра Dragon: Like a Yakuza
👌 Котомобіль!
👌 Той самий космонавт з Києва
👌 Те саме найближче відділення Монобанку
👌 Пляжний епізод та гаремна кінцівка як і в будь-якому поважаючому себе аніме

🔷 П’ята Персона це парад яскравих кольорів, прекрасної музики і неймовірного стилю, а за цією формою ховається не менш фантастична суть, що досліджує філософію суспільства та пропонує захопливу історію про повстання проти несправедливості, доповнюючи все геймплеєм, якого точно вистачить на сотню годин. Якщо вам хоч трохи цікавий жанр jRPG то це саме та гра, яку в жодному разі не варто пропускати.🔷

🔰 Діагноз – I’m a shapeshifter at Poe’s masquerade 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще персидські BTS! 📌


👉 Враховуючи те, що серія про Принца Персії була фактично мертвою майже 15 останніх років, а ліниві намагання Юбісофт швидко заробити на ностальгії фанатів зі своїм Ремейком Sands of Time були швидко злиті в унітаз, так, що розробку ремейку довелося перезапускати з нуля і запрошувати розробників зі студії, що працювала над оригіналом, мої очікування стосовно нової гри, яка по першим трейлерам виглядала як проєкт для мобілок (привіт, Assassin’s Creed Chronicles), були, м’яко кажучи, невисокими.

👉 Невже студія, що останніми роками активно популяризувала політику введення в ігри всіляких мікротранзакцій і таймсейверів, не говорячи вже про конвейерність її ігор та однотипність серій, змогла б не просто зробити щось посереднє по легендарній франшизі, але й перевершити всі очікування та випустити одну з найкращих метроїдваній останніх років, водночас нагадавши всім, що оригінальний принц був двовимірним? Погодьтесь, звучить доволі абсурдно, ми тут все ж про Юбісофт говоримо. Але як би абсурдно це не було, навіть при всьому своєму скептицизмі я не можу не визнати що в своєму жанру це просто першокласне творіння майже по всім аспектам.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте перевіряти рівень піску в піщаних годинниках! 💊

🎭 The Lost Crown ніяк не пов’язана з жодною з попередніх ігор франшизи та має свою власну історію, засновану на персидській мітології. Головним героєм виступає Саргон - один із семи Безсмертних, елітних воїнів, що захищають Персію від найстрашніших загроз. Однак нове завдання цієї групи буде пов’язане з порятунком не цілої країни, а однієї конкретної особи - принца Гасана, якого було викрадено, а сліди ведуть на гору Каф.

🎭 Ще добрі 30 років тому місто, збудоване на цій горі, вирувало життям під покровительством Дарія, колишнього короля, який за час свого правління вніс величезний внесок в розвиток майже всіх сфер тогочасного життя. Також в цьому місті поклонялись Сімургу - посланцю бога світла Ормазда, який здатен був контролювати час а завдяки його вибору нові потенційні правителі Персії визнавалися гідними корони. Однак це було 30 років тому. Зараз же і над горою, і над містом, для його вона стала прихистком, висить прокляття, а час в цьому місці здатен плинути в різних напрямках, через що проста місія з порятунку перетворюється для Саргона на намагання розібратися в тому, що ж сталось 30 років тому та спроби зняти прокляття.

🎭 І як для метроїдванії гра отримала досить непоганий сюжет, де в головного антагоніста є і POWER і достатньо чітка MOTIVATION, персонажі мають приховані мотиви, та сама нелінійність часу поступово розкриватиме ці секрети.


🌙 Перше, про що хочеться поговорити в контексті геймплею, це світ гри. Поступово Саргону для дослідження відкривається ціле місто з його висячими садами, архівами, в’язницею, королівськими покоями та прилеглими територіями, на кшталт лісу або моря. Мало того, що всі локації унікальні візуально, так ще й майже кожна з них має якісь свої власні механіки, наприклад на морі час повністю зупинився, а тому можна спокійно ходити по воді в той час як поряд в повітрі висят уламки кораблів. Або ж взяти забуту частину міста, де колись Сімург заточив Аздаху - посланницю бога темряви Ахрімана, яка мала зруйнувати світ, тепер ж в цьому місці для багатьох об’єктів та навіть деяких ворогів час тече в зворотному напрямку, неначе ви дивитесь якийсь Tenet за режисерством Нолана.

🌄 Однак не менше зусиль було докладено і для навігації світом, яка критично важлива для жанру метроїдваній. Уже зі старту можна вибрати, в якому режимі ви хочете грати - з підказками для того, куди йти далі за сюжетом і деякими спрощеннями на карті, або ж ви волієте досліджувати світ самостійно. Хоча це й не єдині опції, адже карта дозволяє залишати аж до сотні власних маркерів і є навіть опція робити особливі маркери зі скріншотами, вже не говорячи про те, що можна окремо купувати карти різних локацій, місця розташування колекційних предметів і тому подібне. І це тільки те, що стосується безпосередньо карти, адже є ще й візуальні підказки, наприклад, на розташування дерев, що слугують точками збереження, вказує розсипане на землі листя та промені світла (прямо як в Elden Ring), а чим ближче до фіналу, тим простіше швидко переміщуватись світом гри.

💥 Здібностей, які отримує персонаж, в грі не дуже багато, але вони помітно змінюють геймплей і всі з них можна використовувати як в платформінгу, так і в бою. До речі, про бої. The Lost Crown не має купи видів зброї, як та ж Bloodstained, приміром, але й не спрощується до рівня Hollow Knight, де є всього пара різних атак цвяхом. Натомість використання мечів та лука, в зв’язці з іншими прийомами створює дуже багату, як для метроїдванії, бойову систему з різними прийомами, яка дозволяє робити всякі Combo MAD відео не гірше, ніж яка-небудь Devil May Cry, що не так вже й часто зустрінеш. Доповнення в вигляді “суперприйомів” зі своєю власною шкалою енергії та крутими анімаціями просто прекрасне.

👹 Як і в інших метроїдваніях присутня система амулетів, що дозволяють не просто підкручувати цифри, але й помітно змінювати геймплей та створювати власні білди для свого стилю гри. В той же час пошук цих амулетів та інших предметів на локаціях досить приємний, а деякі головоломки дійсно змушують напружувати голову. Вороги в грі досить різноманітні, а тому готуйтесь зустріти чимао істот з персидської мітології. Босів не дуже багато, але всі вони запам’ятовуються, а битви місцями достатньо епічні.

💀 Якщо говорити про мінуси гри, то найпомітніший - проблеми з балансом, особливо амулетів, через що, якщо ви активно досліджуєте світ, останні боси не представлятимуть серйозної загрози, та що вже там, в битві з фінальним босом я навіть не намагався ухилятись від атак і тупо танкував більшість шкоди, але переміг, не використовуючи жодного зілля лікування. Ну і кілька багів зустрічаються, в тому числі пов’язані з ачівками, а деякі аспекти історії, схоже, залишили для DLC, хоч основна її частина і є завершеною.


🎨 Візуально це одна з найкрасивіших метроїдваній на наш час, а велика різноманітність колоритних локацій, гарно поставлені катсцени, круті анімації суперприйомів як в героя, так і в ворогів та й загалом підхід створення зображення частенько змушує зупинятись і просто милуватись оточенням.

🎷 Зі звуком теж все в порядку, озвучка достатньо якісна, ембієнт на локаціях атмосферний а саундтрек, хоч і не має таких чіпляючих композицій як піщана трилогія, все ж цілком гідний.

Prince of Persia The Lost Crown – це:

👌 Трішки пісків часу
👌 Вергілій під спідами
👌 Фреска, що спойлерить весь сюжет
👌 Персидські штани за 40 ксерксів
👌 Власний кишеньковий вимір для всіляких дрібничок
👌 Нарешті практична ганчірка
👌 Перемога над головним антагоністом за допомогою СИЛИ ДРУЖБИ

🔷 Гра, на яку особисто я не покладав жодних надій, перевершила всі мої очікування і виявилась однією з найкращих метроїдваній за останні кілька років, що практично не має слабких аспектов а вміло поєднує чудовий візуальний стиль в мітологічному сетингу давньої Персії з дійсно багатою бойовою системою, непоганими здібностями, широкими можливостями для створення білдів та багатьма іншими чеснотами. Нехай це ще й не ААА гра про Принца Персії, але й проходити повз точно не варто. 🔷

🔰 Діагноз – Time only knows 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще епілепсія від зміни бойових стилів! 📌


👉 Хоч в 2020 році студія Ryu Ga Gotoku і вирішила змінити шлях розвитку основної серії Yakuza, яку в подальшому ще й перейменували в Like a Dragon, і та з бітемапів перейшла до жанру jRPG, було б дивно відмовлятися від напрацьованої роками бази у вигляді бойової системи бравлера, а тому вона не просто продовжила своє існування, хоч вже і за межами основної серії, але й успішно розвивалась, що можна прослідкувати як в Like a Dragon Gay Den Gaiden, так і в дилогії Judgment.

👉 В оригінальної Judgment вистачало проблем, пов’язаних переважно з тим, що автори ще не знали, чого конкретно вони хотіли від гри про детектива, а тому там могла то трохи просідати історія, то гравця душили занадто великою кількістю активностей зі спостереженням за ціллю, то бойовій системі не вистачало полірування та балансу. Однак Lost Judgment зміг не тільки виправити більшість недоліків оригіналу, але й дуже помітно розширив його та додав глибини, і це ще не говорячи про історію, яка вийшла чи не кращою ніж в першій частині і знову досліджує проблеми японського (та й не тільки) суспільства.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте використовувати стиль змії для залякування! 💊

🎭 Події Lost Judgment розгортаються в 2021 році, через три роки після подій оригіналу а головним героєм так само виступає Такаюкі Ягамі - в колишньому адвокат а тепер приватний детектив. Власне, все починається зі, здавалось би, простої справи, пов’язаної з тим, що протагоніста просять дослідити старшу школу в Йокогамі і викрити факти булінгу, якщо він присутній. Паралельно юридичний офіс Генди, в якому колись працював Ягамі і з яким підтримує постійний контакт, береться за справу з захисту працівника поліції, якого звинувачують в харасменті і, з урахуванням кількості доказів та свідків, справа виглядає максимально очевидною. В цей же час в покинутій будівлі в тій же Йокогамі знаходять труп невідомого, який, судячи із заключень судмедекспертизи, знаходиться там вже довгий час…

🎭 І от в той день, коли обвинувачуваний отримує свій вирок і покарання, з’являється відео, на якому чітко видно, як він вбиває того самого невідомого з Йокогами, який виявився раніше зниклим безвісти молодим вчителем, що прийшов працювати в школу, котру і досліджує Ягамі. Як можливо скоїти вбивство, маючи при цьому залізобетонне алібі у вигляді участі в іншому злочині та купу свідків? Якою буде реакція системи правосуддя, котра або повинна визнати свою неправоту в справі з харасментом і відкрити справу про вбивство, або ж закрити очі на один із найжорстокіших злочинів? І яке, врешті-решт, відношення до всієї цієї справи має школа, в якій працював загиблий та до чого тут булінг?

🎭 На ці, та багато інших питань, Ягамі і повинен знайти відповідь по ходу гри. Як і оригінальна гра, Lost Judgment досліджує проблеми суспільства, про які не прийнято говорити і ставить як перед протагоністом, так і перед самим гравцем, непрості дилеми. Гра концентрується на темі булінгу, тому, який він має вплив як на життя жертв, так і на життя кривдників, і намаганнях суспільства змести все під килим та швиденько забути про те, що викликає дискомфорт.

🎭 Ну, і головне питання, яке частково і винесено в назву гри - “Що робити, коли система правосуддя не працює і досягти справедливості законним шляхом неможливо?” Однак, найголовніше, власне причина, по якій цю гру вважають кращою за попередню - вона сама не розв’язує поставлену дилему, як це робив оригінал, натомість гравцеві і далі залишається роздумувати над тим, чиї ж переконання, чий judgment йому ближчий, адже в історії практично немає однозначних лиходіїв, як і немає магічного фінального боссфайту, після якого головний антагоніст розкається і припинить робити зло, є тільки люди, їх поламані долі і несправедливість світу.


🔍 Якщо сюжетно Judgment і Lost Judgment ще якось можна порівнювати і для кожного гравця їх теми резонуватимуть по-різному, то от в геймплейному плані сиквел вийшов просто на голову вищим за оригінал в усіх можливих аспектах. До одного лише Камурочьо як місця дії додалась Йокогама, представлена раніше в Yakuza: Like a Dragon, але тепер по ній можна переміщуватись ще й на скейтборді, замість двох бойових стилів, один з яких був майже в усьому кращим за інший, тепер Ягамі має аж чотири, причому непогано збалансовані, а бойова система загалом стала набагато динамічнішою і мало не найкращою в серії.

🔍 Систему додаткових геймплейних механік майже повністю переробили, більше немає мільйона місій зі спостереженням, які були нудними і віднімали купу часу, тепер їх лише кілька на всю гру, а додатково з’явились простенькі паркур і стелс, але рівно в тій кількості, в якій це розбавляє основний процес і не встигає набриднути. Помітно збільшилась і кількість гаджетів, адже якщо раніше в Ягамі був тільки дрон, то тепер до нього додались деякі цікаві пристрої для дослідження довкілля та навіть власний собака-детектив, що не раз допоможе спіймати слід злочинців.

🔍 Ну а найбільшою зміною, напевно, стали перероблені додаткові активності. Розробники зрозуміли, що заводити 50 друзів - не дуже й корисне заняття, а замість купи схожих детективних справ краще зробити лише декілька, але більш унікальних. Решта ж їх зусиль пішла на створення шкільних історій - оскільки Ягамі чимало часу проводить в згаданій школі з Йокогами, то вирішує допомогти місцевому детективному клубу з пошуком та зупинкою таємничого Професора, який загрожує благополуччю школи, а для того, щоб розкрити його особистість, доведеться дослідити добрий десяток шкільних гуртків зі своїми історіями, персонажами і, звісно ж, мінііграми.


🎨 Враховуючи те, що гра виходила і на новому поколінні консолей, візуал став ще кращим, а завдяки тому, що в грі тепер два міста замість одного, на різноманіття локацій і жалітись соромно, як і на краєвиди Йокогами. Окремо хочеться похвалити гру за стильне інтро, нічим не гірше за те, що було в Джаджменті, ну, а оптимізація на ПК - моя повага.

🎷 В серії, що основній, що в спін-оффах і так ніколи не було проблем зі звуком, але Lost Judgment може похвастатися одними з найкращих бойових тем серед ігор RGG і загалом тримає високу планку.

Lost Judgment – це:

👌 Хлопець без татуювання
👌 Справжній якудза детектив, що досі ламає обличчя геймпадом
👌 Спілка збоченців Йокогами
👌 Справжній безконтактний стиль
👌 Детективні історії від детективного клубу
👌 Перше правило бійцівського клубу
👌 Комісар Рекс на мінімалках
👌 ПАРКУР! x2

🔷 Lost Judgment - прекрасний доказ того, що RGG здатні розвиватись і в ширину, роблячи спін-оффи, які нічим не гірші за основну серію, а теми, які в них піднімаються - можливо навіть більш інтригуючі. І це вкупі з роботою над помилками, завдяки якій маємо одну з найкращих боївок в серії та тони цікавих додаткових активностей. Якщо 10 ігор про якудзу - це для вас важкий старт, то дилогія Judgment - саме те що треба для знайомства з творчістю RGG.🔷

🔰 Діагноз – Постмодерністський ремейк Bully 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще чашечка міцного чаю! 📌


👉 Hollow Knight, яка вийшла ще в 2017 році, повернула інтерес багатьох гравців до жанру метроїдваній і заодно показала, що для того, щоб бути мегауспішним в цьому жанрі, не обов’язково переносити дії в вампірські замки і малювати синю мапу з квадратними кімнатами, достатньо бути самобутнім творінням зі своїм власним світом і його законами та не намагатися повторити те, що працювало 15 чи 20 років тому, натомість експериментуючи зі, здавалося б, уже усталеними традиціями і механіками. Подібна сміливість а також неймовірно високий рівень виконання і зробили Hollow Knight сучасним еталоном метроїдваній, який не слідує всім давнім традиціям та запозичує елементи з інших жанрів, зокрема, соулс-лайків. Власне, немає нічого дивного, що всі нові метроїдванії, які роблять щось подібне, неодмінно порівнюють з Порожнім лицарем.

👉 Не оминула ця доля і нову Bo: Path of the Teal Lotus, в якій багато хто вбачав чергового клона HK, не говорячи про те, що з невеликим відривом перед нею встигла релізнутись Nine Sols, яка хоч і була дуже відмінна геймплейно, але з першого погляду в очі кидались спільні риси. Однак більш ретельне знайомство з історією тентайхани лотосової пелюстки дає зрозуміти, що розробники Бо не тільки надихались традиційними японськими легендами та іграми, подібними до Окамі коли мова йшла про історію та візуал, але й в ігровому плані гра набагато ближча до дилогії про Орі, яка вийшла майже в один час з Hollow Knight але все ж трохи менш відома. А це значить, що основний акцент в грі робиться не стільки на бої, скільки на платформінг і дослідження світу, з яким автори оригінально справились, не будучи при цьому насправді оригінальними.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте протирати свій чайник! 💊

🎌 Історія розгортається, як вже можна було здогадатись, в світі японської мітології, а головним героєм виступає Бо - тентайхана (тобто, свого роду дух), що з’являється однієї місячної ночі з пелюстки лотоса в багряному лісі і є посланцем камі місяця. От тільки згідно з повір’ям тентайхани з’являються в місцях, де відбувалися жахливі події, а тому Бо доведеться усвідомити не тільки те, чому він був призваний до цього світу, але й виконати покладене на нього завдання у вигляді відновлення рівноваги між звичайним світом і світом духів, яка була певним чином порушена.

🎭 Якщо ви трохи знаєтесь на японській мітології, багато речей, понять та істот зі світу гри будуть вам знайомі, якщо ні - розробники підготували невеликий довідник, котрий можна знайти в тому ж Стімі. Але навіть без цього гра достатньо зрозуміла і прямолінійна, тут немає типового для соулсів (а вже і для метроїдваній нового покоління, що вийшли після Hollow Knight) пошуку мільйонів предметів, з описів яких можна скласти хоч щось, що б віддалено нагадувало історію світу, натомість чимало японських легенд розкриваються як по ходу основного сюжету, так і завдяки додатковим квестам, а деякі деталі вписані безпосередньо в оточення гри.

🎌 Ну і говорячи про історію та лор гри не можна не згадати, що завдяки нашій з вами активності розробники прислухались до прохань про додавання української локалізації, а тому вона доступна прямо з релізу, виконана представниками Unloc Team і є вельми якісною в своїй суті, так, що тонкощі японської мітології будуть зрозумілі навіть людям, дуже далеким від неї.


👹 То що ж я мав на увазі під фразою “розробники оригінально справились із платформінгом і дослідженням світу, не будучи при цьому оригінальними”? Все дуже просто: Бо - це та гра, яка росте не в ширину, а в глибину. В грі буквально немає жодної унікальної механіки, все, що ви зустрінете, зустрічається в кожній другій популярній (навіть не нішевій) метроїдванії. Натомість гра намагається використовувати вже класичні механіки по-максимуму, а тому хоч тут є ривок, притягування до деяких з ворогів, стрибки від стін, відбивання снарядів та крила для польоту і планування, але, в той же час, бракує такої, здавалося б, базової для метроїдваній механіки як подвійний стрибок.

🍥 Замість цього гра пропонує більш тісну взаємодію вищезгаданих механік вкупі з досить розширеною системою відстрибування від ворогів, завдяки якій поки на екрані є бодай один супротивник - падіння в прірву чи на шипи вам не загрожує. І це лише основний елемент, звісно ж, по ходу гри геймплей буде помітно ускладнюватись а окремі локації матимуть свої особливості, по типу вітру, завдяки якому можна літати, або рослин, які можна самостійно саджати щоб потім від них відстрибувати. Хоча і не можна сказати, що в грі дуже вже велике різноманіття локацій, за масштабами вона все ж набагато скромніша за того ж Лицаря і проходження зі збором більшості предметів і виконанням майже всіх квестів може спокійно вкластись в, скажімо, 20 годин.

🍵 Звісно ж, все не обмежується одними тільки здібностями переміщення, а тому ще одна з базових механік - це чайник, який заповнюється від ваших ударів по ворогам а його заряд може використовуватись як для лікування, так і для активації спеціальних ляльок-дарум, котрі можуть як атакувати ворогів, так і захищати самого Бо. Всього ляльок 8 і їх ще й можна прокачувати, однак особисто для мене корисною в усіх ситуаціях виявилась лише одна дарума, що атакує вогнем. Ну і яка ж метроїдванія після HK може обійтись без амулетів чи їх альтернативи? От не обійшовся і Бо, а тому місцевих омаморі досить багато, а білдів, в які їх можна складати - ще більше. А от підбирати втрачену валюту після смерті тут не доведеться - в цьому плані гра досить дружня до гравця і ніяких штрафів за програш немає.

👺 Хоча добра половина ворогів у грі - це радше інструменти для платформінгу, вони досить різноманітні і колоритні, а коли черга доходить до босів то все ще краще, оскільки вони представлені різними архетипами - і бос, від якого треба втікати, і той, якого треба переслідувати, і місцевий аналог Богомолів з Лицаря, і бос-головоломка - кожен знайде собі щось до смаку.


🎨 Візуал в грі дуже запам’ятовуваний, і прямо відсилає як до вже згаданої Окамі, так і до традиційного японського живопису, а тому сплутати гру з якоюсь іншою навряд чи вийде. Все, від загальних планів локацій до дрібних елементів типу вогників-кіцунебі, які збирає Бо виглядає максимально аутентично а тому хоч роздруковуй скріншоти та чіпляй на стіну.

🎷 Звук теж виконаний в традиційному японському стилі, що, загалом, для когось буде плюсом, а для когось - мінусом, оскільки якихось дійсно епічних музичних тем в боях з босами особисто я і не почув.

Bo: Path of the Teal Lotus – це:

👌 Мама Кодама
👌 Звичайне лисяче весілля
👌 Золотий скін для чайника
👌 Ремейк історії про Короля Мавп
👌 Незламні омаморі незламних тентайхан
👌 Shadow of the Skeletus
👌 Бойові тенгу з українських біолабораторій

🔷 Незважаючи на не дуже великий хронометраж для ігор цього жанру, маємо ще одну чудову метроїдванію, яка робить помітний акцент на платформінгу та занурює гравця у світ японської мітології з його камі, тентайханами, кодамами та іншими колоритними мешканцями. Все це доповнюється чарівним візуалом, непоганим звуком і, в якості родзинки - чудовою українською локалізацією, а тому якщо любите метроїдванії чи платформери, то до цієї гри точно варто пригледітись, особливо з урахуванням її ціни в нашому регіоні.🔷

🔰 Діагноз – Чому? Бо так! 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще більше видів парирування ніж в Секіро! 📌


👉 Світ ігор дуже багатогранний і нерідко цілі жанри (або хоча б піджанри), виникають на тлі популярності якоїсь однієї гри, яка миттєво опиняється в топах по кількості завантажень і одночасних гравців онлайн, а купа розробників намагається повторити її успіх, як випускаючи десятки бездушних (хе-хе) клонів, так і експериментуючи з концепцією, що інколи приводить до появи принципово нового піджанру, після чого цикл повторюється. Так успіх Dark Souls 2011 року породив піджанр соулслайків, а на основі окремих його аспектів, зокрема концепції смерті як елементу навчання, Hollow Knight вже в 2017-му перезібрав жанр метроїдваній та зміг довести, що не обов’язково робити вампірські замки, а карта може бути не тільки квадратною і синьо-білою, щоб гра вийшла упішною.

👉 Закономірно, після цілком заслуженого звання однієї з найкращих метроїдваній, копіювати почали вже самого Лицаря, додаючи в кожну другу нову метроїдванію обов’язковий рестарт на місцевих багаттях з втратою місцевих душ. А тому немає нічого дивного в тому, що я сприймав Nine Sols як чергового клона HK і відносився до гри як до прохідняка. Як виявилось, це була фатальна помилка з мого боку, бо якщо Hollow Knight це “2D Dark Souls”, то Nine Sols це вже Sekiro, і, незважаючи на спільну базу, подібні ігри кардинально між собою відрізняються.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте використовувати лікувальний вейп! 💊

🎭 Першим аргументом на користь Sekiro виступає сюжет. Він досить прямолінійний і хоча багато чого вам не розповідають одразу, до фіналу ви дізнаєтесь всю історію раси соларіанців, з якої походить протагоніст, причини, які призвели до її поточного стану, і роль, яку в цьому зіграли ті самі дев’ять (насправді десять) солів. Щось із цього розповідається прямо по ходу історії, щось ви знайдете самостійно досліджуючи світ.

🎭 Однак, здається, я забігаю наперед. Все починається з того, що наш головний герой, якого, як ми скоро з’ясуємо, звуть Йі, програє в сутичці і мало не гине але невдовзі його знаходить людський хлопчик на ім’я ШуанШуан, завдяки якому протагоніст потроху лікується. ШуанШуан живе в невеличкому селищі, де щороку проводиться фестиваль, присвячений богам, які це селище охороняють, і на цьому фестивалі обрані можуть “вознестись” щоб приєднатись до богів.

🎭 Таке вже відбулося з батьками хлопчика а цього року настала і його черга, однак Йі, якому явно відомо набагато більше ніж місцевим жителям, перериває “вознесення” ШуанШуана і проникає в технологічний комплекс, що знаходиться прямо під селищем, а гра від милих пасторальних пейзажів з китайськими мотивами одразу переходить до жорстокого кіберпанку з його найтемнішими сторонами. Ціль же у Йі проста - знайти дев’ятьох солів і поквитатися з ними. Що це за місце, з якою метою протагоніст хоче помститись, який зв’язок між селищем та комплексом, та й хто взагалі такий Йі - на ці та багато інших питань ви й будете шукати відповіді по ходу гри.

🎭 Одразу варто відзначити, що в грі дуже багатий лор, який не тільки розповідає про самих соларіанців і їх неймовірні технології, а й те, як вони опинились в своєму нинішньому стані та що призвело до цього. Nine Sols химерним чином поєднує науково-фантастичні елементи, по типу космічного коріння, що живиться світлом і здатне слугувати нескінченним джерелом енергії, з традиційними китайськими мотивами, де Йі фактично навіть не має зброї а в бою використовує свою енергію Кі.

🎭 При цьому історія гри отримала дійсно сіру мораль, адже останні частинки пазлу, який і складається в загальний сюжет, дають зрозуміти, що тут практично немає однозначно добрих персонажів, і будучи жертвами обставин майже всі вони спокійно робили таке, що одразу б засудили в ООН.


💫 Геймплейно гра хоч і пропонує традиційні для метроїдваній, по типу того ж Лицаря, можливості, як-от платформінг з лазінням по стінам, використанням елементів оточення чи задіюванням подвійного стрибка та ривка у повітрі, а в бою дає можливість робити прості комбо та користуватись додатковою зброєю в вигляді лука з кількома типами стріл, основний елемент, на який робить головний акцент і яким ви будете користуватись зі старту і аж до фінальних титрів, тут один. ПАРИРУВАННЯ.

💫 Nine Sols не просто пропонує вам дану механіку, але й робить все можливе для того, щоб ви самі захотіли нею користуватись. По факту, видів парирування в грі три. Перший робиться на землі і дозволяє звести до нуля всю шкоду атаки, головну щоб ви повернулись до ворога обличчям. Другий не потребує розвороту в бік супротивника оскільки робиться в повітрі і додатково дозволяє протистояти певним “неблокованим” атакам. Третій, що видається ближче до фіналу, взагалі дозволяє блокувати будь-які атаки, але потребує короткої попередньої зарядки.

💫 А щоб у вас була мотивація всім цим користуватись, парирування в грі йде в комплекті з механікою талісману - після спарируваних атак ваша спеціальна шкала отримує заряди, які можна використати для того щоб почепити на ворога талісман, зітканий з енергії кі, а потім і підірвати його, що нанесе чималу шкоду. При цьому завдяки прокачці ви можете самі обирати свій стиль гри і як вкладати весь заряд в один потужний вибух, ризикуючи при отримати шкоду від ворогів у процесі, так і використовувати слабшу версію талісманів, які детонують самостійно.

💫 Все це дуже гарно задіюється в грі (крім окремих ситуацій коли ворогів довкола занадто багато для парирування), апогеєм чого стає битва з фінальним босом, в якого немає жодних брудних прийомів і все зводиться до того, наскільки добре ви навчились парируванню, що для подібної гри є гарним показником цілісності.

💫 З іншого можу виділити систему амулетів на манір Hollow Knight - трохи спрощену, але все ще з широкими можливостями зміни ігрового процесу, додаткові квести, що покращують взаємовідношення з іншими персонажами, досить оригінальну прокачку здоров’я, непоганий підхід до відкриття карти і відносно легку платину.


🎨 Гра має досить запам’ятовуваний стиль, де кіберпанк і надсучасні технології поєднуються з традиційними китайськими мотивами а самі соларіанці нагадують антропоморфних котів, тоді як їхнє місто “Новий Кунлун”, містить купу різноманітних локацій з різними функціями і досить колоритним дизайном - від суто технічних приміщень до розважальних кварталів, ну а вставки манги приємно доповнюють історію.

🎷 Звук в бою виконаний чудово і кожна спарирувана атака приносить окреме задоволення, чого, на жаль не можу сказати про саундтрек, оскільки якщо половина треків і цілком непогана, то дякі інші, особливо ті, що можна почути в боях з босами, лише дратують.

Nine Sols – це:

👌 Featuring Royal Guard from the Dante Series
👌 СТЕЛС!
👌 Мультивсесвіт каджитів
👌 Shot through the heart…
👌 Літаючий швайнокарась
👌 Чіти для гачі боротьби
👌 Класичні незаконні експерименти
👌 Трохи шокований Уроборос

🔷 Гарний погляд на звичні соулслайк-метроїдванії через призму гри, яка хоче навчити одній єдиній механіці, але робить це якісно і зайвий раз не душнить. Бонусом до цього йде дійсно захоплююча історія, підкріплена багатим лором, і якісний візуал, який поєднує доволі різні речі, залишаючись при цьому самобутнім. Всім любителям метроїдваній і соулслайків вкрай раджу спробувати. 🔷

🔰 Діагноз – ДЕВ’ЯТЬ ЧИ ДЕСЯТЬ?! 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще червона ганчірка від самої Імператриці Часу! 📌


👉 Історію розвитку ігрової серії про Принца Персії навряд чи вийде назвати простою. Спочатку - оригінальна гра 1989 року, яка могла похвалитися неймовірною для тих часів плавністю анімацій, створеною за допомогою технології ротоскопії. Далі - вельми успішний сиквел, The Shadow and the Flame, який буквально в усьому перевершив оригінал, після чого - намагання тримати руку на пульсі і спроба переїхати в повноцінне 3D, що вилилось в гру, яка начебто мала стати завершальною в цій трилогії, однак стала лише провалом, який не пішов далі ПК та Дрімкаста і дуже швидко був забутий.

👉 2000-ні подарували серії нове життя під крилом Юбісофт, яка спромоглася протягом всього трьох років випустити аж цілу окрему трилогію, що подарувала і запам’ятовуваних персонажів, і одне з перших використань відмотки часу в якості геймплейної механіки, і багату бойову систему (та ще й в часи, коли слешери ще не були такими популярними) і купу різних інновацій, які випереджали свій час, навіть перероблена за добрі півроку The Two Thrones, змушена конкурувати з оригінальним God of War, попри всі свої недоліки змогла гідно завершити трилогію та й загалом це була золота доба для Принца.

👉 А от після настільки високо піднятої планки справи в серії пішли так собі, адже всі намагання Юбісофт повернути їй колишню славу вийшли не дуже успішними, в результаті чого Prince of Persia 2008 року взагалі мало хто згадує, The Forgotten Sands виглядають як короткий і не зовсім вдалий ремейк Пісків Часу, де дійсно крутий паркур не знайшов гідної противаги у вигляді бойової системи та історії, ще одну гру взагалі відмінили і про її існування ми дізналися лише пару років тому зі злитих матеріалів, а після того, як Юбісофт зрозуміли, що молода серія Assassin’s Creed це їхня дійна корова на необмежений термін, про Принца Персії і взагалі майже забули, випустивши тільки кілька ігор для мобілок різного рівня вcpaтості.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте відмотувати час назад в будь-якій незрозумілій ситуації! 💊

🎭 І на цьому б історія Принца й завершилася б, якби не черговий сплеск моди на ремейки і ремастери та успіх деяких студій на цій ниві (Capcom, наприклад). Щоправда спочатку таку важливу місію віддали індусами без серйозного досвіду розробки, а от коли гравці пред’явили справедливі претензії за ту криву хрінь, яку показали в першому трейлері (після його, в стилі Юбісофт, одразу відкрили передзамовлення з різними виданнями і веселковими скінами), розробку почали з нуля і цього разу довірили справу авторам оригіналу - Ubisoft Montreal (ну, або тим кільком людям із 2003-го, які досі там працюють), а тому залишається чекати 2026 року і вірити, що хоч в чомусь Юбісофт не обicpутьcя.

🎭 В той же час в Юбісофт зрозуміли, що кілька років очікувань ААА гри по дещо забутій франшизі це довго, а тому вирішили підігріти інтерес менш амбітними але не менш цікавими проєктами. Про The Lost Crown за їх авторством ми поговоримо трохи пізніше, коли вона нарешті добереться до Стіму, а от всі чесноти і недоліки The Rogue Prince of Persia, яку Юбісофт лише видавали, можна виділити вже зараз, адже хоч Evil Empire, яка працює над нею, і має за плечима вагомий досвід у вигляді розробки і підтримки Dead Cells - одного з найкращих екшен-рогаликів, проте це не відміняє деяких їхніх помилок.


🐫 Про сюжет говорити складно, адже це ранній доступ, але поки що він не дотягує ні до рівня Hades, ні до рівня тієї ж Dead Cells, та обмежується короткою передісторією про те, як на місто Принца (знову безіменного) напали гуни і основні події відбуваються вже через три дні, коли протагоніст намагається здолати ворогів, паралельно дізнаючись про долю членів своєї родини та допомагаючи їм, для чого в грі існує своєрідна схема для збору інформації, що являється дуже спрощеною версією аналогічною механіки з Deathloop. Самого ж сюжету вистачає години на 2-3, і це в найкращому випадку, але основна проблема зовсім не в ньому.

🐫 Якщо ви грали в Dead Cells і, особливо, якщо ви провели в ній чимало часу, The Rogue Prince of Persia буде здаватися вам знайомою, аж доки ви не усвідомите, що це буквально копіпаста кліток. І, на жаль, це не одна з тих копій, що аналізують оригінал і якимось чином його покращують, зовсім ні. Замість двох слотів для зброї, двох для здібностей і рюкзака тут ви можете одночасно носити лише одну зброю ближнього бою і одну - дального, а кількість їх видів ледве сягає десятка, і це при тому, що геймплейно майже всі вони відрізняються хіба що анімаціями, але точно не міняють ваш підхід до бою.

🐫 Якоїсь метапрогресії, окрім відкриття нових видів зброї і амулетів, що з’являться в нових забігах, в грі на релізі не було в принципі і її додали лише нещодавно, та й то дерево прокачки там максимально куце і примітивне. Про те, що в грі в принципі критично мало контенту, гадаю, і говорити не варто, бо декілька локацій і всього два боси це розвага на 5, нехай 10 годин, що зовсім не рівень більш-менш гідних рогаликів. І це при тому, гра взагалі мала вийти раніше, але реліз Hades 2 змусив розробників трохи підкоригувати свої плани, адже, очевидно, в оригінальному варіанті запуску гри в ранньому доступі вони хотіли обійтись ще меншим.

🌙 Із того, що можна було б назвати позитивним, хочу виділити підхід до паркуру - нехай гра і копіює переміщення з Dead Cells, але все ж гарно його розширює за рахунок бігу по стінах, який можна виконувати в різних напрямках і, що найголовніше, для цього використовуються стіни, які знаходяться на фоні, а тому третій вимір хоч мінімально, але все ж задіюється. Ну і доповнено це гарними анімаціями, а тому переміщення - найкраща частин гри і, певно, єдина однозначно позитивна.


🎨 Візуал в грі непоганий, хоч і сподобається далеко не всім через підбір колірної гами, завдяки якій Принц (та й вся його родина) тепер має дещо фіолетовий відтінок шкіри, а вороги виглядають якось одноманітно, хоча локації вийшли атмосферними і досить сильно відрізняються між собою.

🎷 Саундтрек в грі специфічний і якщо під час забігів він дійсно підходить грі (або, принаймні, не викликає відрази), то окремо від гри в мене не виходило довго слухати ці композиції, порівнювати ж їх з треками із піщаної трилогії або бодай з грою 2008 року взагалі не бачу сенсу.

The Rogue Prince of Persia – це:

👌 Червона ганчірка сотого рівня
👌 Підозріло знайомі фіолетові вогники
👌 Звичайний персидський унітаз
👌 Бомбермен з порнопародії
👌 Чотирьохвимірне мислення для тривимірних істот
👌 Get over here!
👌 Той самий естус з дарк соулс

🔷 Звісно, робити висновки про гру на основі раннього (при чому дуже сильно) доступу - таке собі, а тому я все ж авансом ставлю їй “палець догори” і сподіваюсь що Evil Empire все-таки зможуть грамотно використати свій досвід щоб перетворити цей проєкт без чіткої загальної концепції (принаймні я її поки що не бачу) в щось цільне і якісне, а для цього мало буде одного тільки додавання нових локацій ворогів і зброї, знадобиться ще постійне перебалансування і сміливість міняти вже, здавалося б, готове. Якщо ви прихильник (чи прихильниця) серії - раджу купити гру і підтримати повноцінне повернення Принца, хоча для отримання нормального ігрового досвіду доведеться ще певний час почекати.🔷

🔰 Діагноз – Півтори мертві клітини замість бюджету 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998