Little Hope для мене поки що найслабша з ігор серії "Dark Pictures". Здається, що вона має шикарний потенціал і ось-ось проявить його... Але то лише здається.

З плюсів:

- Захоплююча атмосфера закинутого містечка, де свого часу проводилися witch trials.
Автори взяли за основу Салемське полювання на відьом і доволі добре дослідили цю тему. Пуритани, схиблені на своїй вірі, влада в руках дитини (як і в реальному житті все почалося з маленьких дівчат, що добре грали на публіку), загальна істерія та жорстока розправа над невинними.

- Було страшно.
Чи то вчасно вистрибуючі скрімери, чи то маленькі деталі (по типу силуету дівчинки в неочевидних місцях), чи просто монстри у грі, але я справді декілька разів підстрибнула на стільці.

- Вілл Поултер
(не знаю, я просто радію кожного разу, коли вони запрошують акторів кіно))

З мінусів:

- Гра постійно кудись женеться.
Мало того що її проходження займає лиш 5 год, так мені ще й не дають спокійно все дослідити. Зокрема от читаю я записку, нікого собі не чіпаю, але в якийсь момент мене переривають і сюжет рухається далі!! В результаті я маю >> недочитану записку (можливо і не одну), не знайдену картину з важливим передбаченням і найжахливіше - відчуття того, що я могла зіграти краще.

- Купа питань та відсутність відповідей.
Я люблю психологічні плот твісти, де в якийсь момент все перевертається з ніг на голову і змушує тебе довго рефлексувати над побаченим. Але я не думаю, що це було потрібно Little Hope, адже кінцівка буквально перекреслює все те, що ми робили. Чому місто вимерло? До чого була ця загадкова історія про відьом? Який був сенс рятувати життя персонажам, якщо вони навіть не існували?

- Погано продуманий shared story mode.
Доволі складно і незрозуміло грати з кимось онлайн, оскільки два гравці одночасно мають грати за різних персонажів і робити абсолютно різні речі. Таким чином трошки губиться оповідь і доводиться зупиняти гру питаючи один одного: "Ой а де ти? А що ти там робив? А що бачив?" Альтернативою був би банальний показ рішень іншого гравця, або ж хоча б їх результат.

- Пусті персонажі.
Окрім головного героя Ендрю, мені складно охарактеризувати решту персонажів, оскільки вони...ну просто ніякі. За ними нецікаво спостерігати, їхні дії майже ні до чого не призводять, а симпатії чи співпереживання нуль.

- Відсутність української локалізації.
Сподіваюсь, одного дня Supermassive games таки почнуть додавати українську до своїх ігор.

Повертаючись до свого вступу, Little Hope має хороші задатки та ідеї, але більшість з них просто не реалізована. Гра залишає в роздумах: але не про те, як інтерпретувати сюжет чи кінцівку, а як можна було б зробити інакше. Дуже шкода.

[h1] Моя перша негативна рецензія, вау! [/h1] Little Hope для мене поки що найслабша з ігор серії "Dark Pictures". Здається, що вона має шикарний потенціал і ось-ось проявить його... Але то лише здається. [b] З плюсів: [/b] - Захоплююча атмосфера закинутого містечка, де свого часу проводилися witch trials. Автори взяли за основу Салемське полювання на відьом і доволі добре дослідили цю тему. Пуритани, схиблені на своїй вірі, влада в руках дитини (як і в реальному житті все почалося з маленьких дівчат, що добре грали на публіку), загальна істерія та жорстока розправа над невинними. - Було страшно. Чи то вчасно вистрибуючі скрімери, чи то маленькі деталі (по типу силуету дівчинки в неочевидних місцях), чи просто монстри у грі, але я справді декілька разів підстрибнула на стільці. - Вілл Поултер (не знаю, я просто радію кожного разу, коли вони запрошують акторів кіно)) [b] З мінусів: [/b] - Гра постійно кудись женеться. Мало того що її проходження займає лиш 5 год, так мені ще й не дають спокійно все дослідити. Зокрема от читаю я записку, нікого собі не чіпаю, але в якийсь момент мене переривають і сюжет рухається далі!! В результаті я маю >> недочитану записку (можливо і не одну), не знайдену картину з важливим передбаченням і найжахливіше - відчуття того, що я могла зіграти краще. - Купа питань та відсутність відповідей. Я люблю психологічні плот твісти, де в якийсь момент все перевертається з ніг на голову і змушує тебе довго рефлексувати над побаченим. Але я не думаю, що це було потрібно Little Hope, адже [spoiler] кінцівка буквально перекреслює все те, що ми робили. Чому місто вимерло? До чого була ця загадкова історія про відьом? Який був сенс рятувати життя персонажам, якщо вони навіть не існували? [/spoiler] - Погано продуманий shared story mode. Доволі складно і незрозуміло грати з кимось онлайн, оскільки два гравці одночасно мають грати за різних персонажів і робити абсолютно різні речі. Таким чином трошки губиться оповідь і доводиться зупиняти гру питаючи один одного: "Ой а де ти? А що ти там робив? А що бачив?" Альтернативою був би банальний показ рішень іншого гравця, або ж хоча б їх результат. - Пусті персонажі. Окрім головного героя Ендрю, мені складно охарактеризувати решту персонажів, оскільки вони...ну просто ніякі. За ними нецікаво спостерігати, їхні дії майже ні до чого не призводять, а симпатії чи співпереживання нуль. - Відсутність української локалізації. Сподіваюсь, одного дня Supermassive games таки почнуть додавати українську до своїх ігор. Повертаючись до свого вступу, Little Hope має хороші задатки та ідеї, але більшість з них просто не реалізована. Гра залишає в роздумах: але не про те, як інтерпретувати сюжет чи кінцівку, а як можна було б зробити інакше. Дуже шкода.