Recent reviews by Lord Touch Me

Як це я не зробив рецензію на цю гру? Вона прекрасна.

ЗА ДЕМОКРАТІЮ ТА СВОБОДУ

Огляд пишеться до версії 1.1, оскільки я встиг пройти гру до цього.

Я до останнього побоювався вірити в успіх 2го Сталкера. Гра пройшла виробниче пекло, а глобальний гайп перед релізом лише збільшував побоювання що гра не дотягне до завищених очікувань публіки.
Що ж, навіть і зараз трохи не віриться, але здається GCG Game World таки змогли.
Навіть попри всі технічні проблеми, навіть попри поганеньку оптимізацю, баги, та недороблену систему A-Life, попри всі проблеми та складнощі розробки... наші розробники змогли створити дещо унікальне, на диво високоякісне та вражаюче.

STALKER 2 -- рукотворний, крафтовий, чесний. Локації створені з любов'ю та натхненням, по радіо лунає безсоромно український та все ж неймоваірно атмосферний андеграунд, а в кожній анімації бачиться бажання розробників зробити все висококласно та якнайкраще.
Ні, гра не ідеальна. Але в кожній секунді її ігроладу відчувається відвертість та автентичність. Саме тому я бачу позитивні відгуки не тільки у нас, але й на англомовних форумах та каналах. Завзятість наших розробників насправді оцінили, що не може не радувати.

А ще не може не радувати те, що GSC (певно на хвилі фінансового успіху та позитивного фідбеку від гравців) взялися з подвоєною силою виправляти ті самі технічні проблеми. Патч 1.1 вже виправив величезну кількість неприємностей через які я рекомендував би відкласти проходження. І, думається мені, за пів року - рік ця гра дійде до агрегатного стану модернової класики. Того, що залишиться в серцях та пам'яті як унікальний та непередаваний досвід. Щось, що буде мати культурний вплив на роки вперед.

Та от, до чого це все... забув пройтись по конкретиці.
Графічна складова - дивовижна. Стрільба та поведінка зброї - на вищому рівні. Атмосфера - густюща. Ліцензована музика - дуже різноманітна та влучна, а саундтрек самої гри - гнітючий та незабутній. Відкритий світ - повний хабару та спокуси дослідження. Основний сюжет - варіативний, масштабний та інтригуючий. А другорядні завдання - різноманітні та цікаві.

Про проблеми писати настрою нема. До того ж, цілком ймовірно, що вже незабаром вони будуть виправлені в патчах.

Це не гра. Це - досвід. Який, на мою думку, варто пережити кожному пошановувачу відеоігор.
Багато чого хочеться розказати про персонажів, історію, бездоганну презентацію та музику, але чомусь цього разу здається що воно буде зайвим. Краще купіть та самі пограйте.
І так, 136 годин - це одне проходження. Тому плануйте відповідно.

P.S. Для того щоб відкрити останній семестр що додали саме з Royal версією гри - не ігноруйте вашого психолога.

Це не найкраща RPG у світі. І далеко не найкраща RPG від Obsidian. Але історія та діалоги написана кмітливо та з гумором, персонажі харизматичні ти прив'язують до себе, а дослідження колонії Галсіон не буде нудною справою.
Рекомендую всім, хто хоче більш закриту історію без надміру великого відкритого світу, що проходиться за 30-40 годин (разом із DLC).

Оргазм для ваших вух та очей,
Але, Боже,
Який бісячий геймплей.

Я обожнюю ритм ігри. Hi-Fi Rush це ще один приклад новаторського поєднання ритм-жанру з іншими, в даному випадку - слешером а-ля Devil May Cry. І я б дуже хотів сказати що ця гра - шедевр для всіх та на віки, але нюанси є.

Мені ліньки розтікатись думкою по екрану, тому оглянемо швиденько.
Драйвовий, видовищний та кайфовий екшен +
Чудова музика +
Хороші персонажі та гумор +
Непогане різноманіття рівнів +
Епічні та винахідливі битви з босами +

Що по мінусах?
Ну, однією з найбільших переваг тієї ж серії DMC та інших слешерів є широке поле для експериментів з різними інструментами та атаками з вашого арсеналу. Hi-Fi Rush же змусить вас грати саме так, як того хоче вона (ця гра). Вам постійно треба буде підбирати ключики до різноманітних ворогів. А ключиків багато. Коли це поєднується зі швидкісним ігроладом, купою спецефектів на екрані та необхідністю все робити в ритм - ви можете не встигати перебирати ті ключі та впускати їх на підлогу. Такі моменти можуть не аби як дратувати. Це не є смертельним недоліком та й довжина гри є оптимальною щоб вам не набрид такий специфічний ігролад. Але, це робить гру доволі вибагливою та не надто відкритою до експериментів. Думаю (ймовірний) сіквел міг би з цим попрацювати та дещо відкрити процес музичного винищення ворогів.
Також (ймовірний) сіквел міг би включити більше різноманіття музикальних жанрів. Музика в грі безперечно є хорошою і навіть має в запасі пару дуже крутих сюрпризів, але потенціал в цьому напрямку значно більший.

Резюме? Крутий експеримент, мені значно більше сподобалось ніж ні, але якщо ви не впевнені в своїй музичній обдарованості чи мало знайомі із жанром слешерів - краще спробуйте цю гру в геймпасі перед купівлею. А підтримати розробників гривнею завжди можна і після цього 0>

Що ж, складно оцінити цю гру.

З одного боку, вона дійсно заслуговує уваги і може похвалитися чудовою музикою, хоча й трохи кострубатою, але дуже ефектною бойовою системою та прекрасним світом. Сюжет теж не відстає і дарує справді емоційні моменти. Грається ця історія весело. Але це здебільшого стосується лише першої половини гри.
В другій же половині сюжет сильно просідає. Діалоги затягуються майже до безкінечності, змушуючи вас слухати одне й те саме майже годинами. Пафосні мотиваційні промови, які немов би мали віщувати епічний фінал, відбуваються одна за одною, сюжетний поворот за поворотом, а фінал так і не настає. Гра немов би вичерпує запас творчості, перечіпляється через надміру закручений сюжет та тут же врізається в стіну обмеженого бюджету. Складається враження що розробники хотіли б зробити 2у половину гри більш експансивною, але в силу обмежень по часу та фінансам не змогли втілити свого задуму.
В той же час, ендгейм контент який дасть вам можливість ще 4-5 годин побігати за найбільш небезпечними тварюками після завершення основної історії --- в цілому значно жвавіший за незрозумілу 2у половину. Як саме так сталося я не розумію, але маємо те, що маємо.

Що ж, не буду розтікатися думкою по клавіатурі, тому зробимо наступним чином.
Перша половина гри: 9/10.
Друга половина гри: 5/10.
Фінал: 8/10.
Ендгейм: 8/10.
Вердикт: 7,5/10.
Беріть за знижкою та, здебільшого, непогано проведете час.

О, так. Інді-ігри можна полюбити тільки лише за те, скільки турботи розробники вкладають в свої творіння.

The Messenger став для мене ДУЖЕ приємною несподіванкою. Фабула гри мене не дуже цікавила, тож купив я її після того як вона 3 роки лежала в бажаному: не очікуючи нічого та не знаючи нічого. І ох, скільки ж позитивних емоцій я отримав від цієї гри в ці тяжкі часи.

Не буду розповідати забагато, бо, на мою думку, це може лише нашкодити. Полюбляєте платформери та ретро-ігри? Купляйте, не пожалкуєте.
9/10, ще один трохи не шедевр від невеликої команди розробників, чекаю сіквел та сподіваюсь до нього дожити.

Один з найкращих шутерів всіх часів, на мою думку. Вічна класика. Стрільба по-македонськи та купа нацистів поєднуються просто чудово. На додачу маємо ще й позитивно трешовий сюжет, що не раз здивує зміною локацій та несподіваними обставинами. Гарний саундтрек, колоритні персонажі. Що ще треба? Можу сміливо рекомендувати практично кожному.

Це перша гра за довгий час, яку я пройшов навіть не двічі одразу після першого проходження, а всі 4! рази.
Не зважаючи на те, що теоретично ігролад в Секіро є значно більш обмеженим в плані варіативності (у порівнянні з тими ж іграми серії Souls), для мене він став одним з найбільш вдалих ігроладів взагалі. Система парирування атак в поєднанні з системою небезпечних атак та уніальними контратаками для кожної з них створюють унікальний темп битви. Вивчивши що саме гра від тебе хоче, починаєш отримувати неймовірне задоволення від дуелей з ворогами і, особливо, босами.

Хочу окремо сказати, що якщо ви почнете грати в Секіро, в першу чергу, забудьте як ви грали в Dark Souls чи то Bloodborne. Ця гра вимагає від вас агресивного тиску на ворогів. І агресія тут винагороджується, в той час як пасивно-реактивний стиль гри карається.

Але це не означає що в грі відсутня варіативність взагалі. Прилади шинобі, що містяться в вашому протезі та велика кількість унікальних атак (бойових мистецтв) залишають багато простору та, на диво, глибини для експериментів. Важливою причиною для повторного проходження гри на НГ+1, +2 та +3 стало саме бажання відкрити всі здібності та спробувати всі варіанти бою.

В цілому ж, сюжет є доволі цікавим, музику прекрасною, світ красивим та з цілою пачкою сюрпризів. Секіро є несподіваним розгалуженням сталої формули ігроладу в іграх From Software і, на мою думку, найкращою їх грою станом на сьогодні. Це твердження є 100% спірним, але я закохався в ігролад саме в цій грі. Якщо до цього ігри від даних розробників мене приваблювали, в першу чергу, їх складністю та наявністю виклику для самого себе, то Секіро додав до цього ще й неймовірне задоволення від, власне, самого процесу гри.