Seneste anmeldelser af Lord Touch Me

Кожна наступна "Остання" Фантазія ділить фанатську спільноту навпіл. Комусь вона подобається, комусь - ні. Бо кожного разу ці ігри різні та про різне. Але є у них і спільна риса: тим, кому конкретна фіналка заходить, вона заходить сильно і лишається в серці назавжди.
Ну добре, красиво сказав, але я людина широкої душі і мені заходили всі фіналки в які я грав (15а, класична 7а, Ремейк 7ї та ця). Тому, можливо, я не найоб'єктивніший критик серії.
Та все ж, виходячи з глибин мого ігрового досвіду, я думаю що саме цю частину я можу рекомендувати ну, майже, будь-кому.

(Кожна частина серії жодним чином сюжетно не пов'язана з попередніми. Тому починати грати можна, практично, з будь-якої)

В цілому, 16а фіналка дуже сильно відійшла від "рольової" частини серії та вдарилась в "екшен". І саме цей момент був найбільшою неприємністю для тих фанатів, яким ця гра не сподобалась. Але це не означає що на цей недолік не знайшлося переваг. Спрощення рольової частини так точно зробило цю гру доступнішою для більшої аудиторії, а фокус на дійовій частині дав змогу створити сцени та події до цього просто небачені в ігровому жанрі взагалі. Спочатку простуватий ігровий процес згодом несподівано розростається в ширину та глибину і, за вашим бажанням, може перетворитись на справжнє піаніно. Сюжет, в цілому, хоч і не хапає зірок з неба своєю закрученістю, але цілком ймовірно вичавить з вашого кам'яного серця емоції відвертістю та подачею. Ну а саундтрек, традиційно для ігор даної серії, просто феноменальний. Не більше, не менше.

З дійсно неприємного - гра вочевидь перестаралась з посередніми додатковими квестами. Як мінімум половину з них можна було б сміливо вирізати. Темп гри та якість оповідання від цього тільки б виграли.

Тож! Я не знаю якою буде 17а частина Фінальних Фантазій. Буде чудово, якщо гра повернеться в рольову форму. Але було б дуже цікаво і подивитись чи змогли б розробники покращити формулу 16ї частини, зберігши екшен-фокус та розширивши рольові елементи.

P.S. DLC, як на мене, вартують того щоб доплатити за повне видання.

Як це я не зробив рецензію на цю гру? Вона прекрасна.

ЗА ДЕМОКРАТІЮ ТА СВОБОДУ

Огляд пишеться до версії 1.1, оскільки я встиг пройти гру до цього.

Я до останнього побоювався вірити в успіх 2го Сталкера. Гра пройшла виробниче пекло, а глобальний гайп перед релізом лише збільшував побоювання що гра не дотягне до завищених очікувань публіки.
Що ж, навіть і зараз трохи не віриться, але здається GCG Game World таки змогли.
Навіть попри всі технічні проблеми, навіть попри поганеньку оптимізацю, баги, та недороблену систему A-Life, попри всі проблеми та складнощі розробки... наші розробники змогли створити дещо унікальне, на диво високоякісне та вражаюче.

STALKER 2 -- рукотворний, крафтовий, чесний. Локації створені з любов'ю та натхненням, по радіо лунає безсоромно український та все ж неймоваірно атмосферний андеграунд, а в кожній анімації бачиться бажання розробників зробити все висококласно та якнайкраще.
Ні, гра не ідеальна. Але в кожній секунді її ігроладу відчувається відвертість та автентичність. Саме тому я бачу позитивні відгуки не тільки у нас, але й на англомовних форумах та каналах. Завзятість наших розробників насправді оцінили, що не може не радувати.

А ще не може не радувати те, що GSC (певно на хвилі фінансового успіху та позитивного фідбеку від гравців) взялися з подвоєною силою виправляти ті самі технічні проблеми. Патч 1.1 вже виправив величезну кількість неприємностей через які я рекомендував би відкласти проходження. І, думається мені, за пів року - рік ця гра дійде до агрегатного стану модернової класики. Того, що залишиться в серцях та пам'яті як унікальний та непередаваний досвід. Щось, що буде мати культурний вплив на роки вперед.

Та от, до чого це все... забув пройтись по конкретиці.
Графічна складова - дивовижна. Стрільба та поведінка зброї - на вищому рівні. Атмосфера - густюща. Ліцензована музика - дуже різноманітна та влучна, а саундтрек самої гри - гнітючий та незабутній. Відкритий світ - повний хабару та спокуси дослідження. Основний сюжет - варіативний, масштабний та інтригуючий. А другорядні завдання - різноманітні та цікаві.

Про проблеми писати настрою нема. До того ж, цілком ймовірно, що вже незабаром вони будуть виправлені в патчах.

Це не гра. Це - досвід. Який, на мою думку, варто пережити кожному пошановувачу відеоігор.
Багато чого хочеться розказати про персонажів, історію, бездоганну презентацію та музику, але чомусь цього разу здається що воно буде зайвим. Краще купіть та самі пограйте.
І так, 136 годин - це одне проходження. Тому плануйте відповідно.

P.S. Для того щоб відкрити останній семестр що додали саме з Royal версією гри - не ігноруйте вашого психолога.

Це не найкраща RPG у світі. І далеко не найкраща RPG від Obsidian. Але історія та діалоги написана кмітливо та з гумором, персонажі харизматичні ти прив'язують до себе, а дослідження колонії Галсіон не буде нудною справою.
Рекомендую всім, хто хоче більш закриту історію без надміру великого відкритого світу, що проходиться за 30-40 годин (разом із DLC).

Оргазм для ваших вух та очей,
Але, Боже,
Який бісячий геймплей.

Я обожнюю ритм ігри. Hi-Fi Rush це ще один приклад новаторського поєднання ритм-жанру з іншими, в даному випадку - слешером а-ля Devil May Cry. І я б дуже хотів сказати що ця гра - шедевр для всіх та на віки, але нюанси є.

Мені ліньки розтікатись думкою по екрану, тому оглянемо швиденько.
Драйвовий, видовищний та кайфовий екшен +
Чудова музика +
Хороші персонажі та гумор +
Непогане різноманіття рівнів +
Епічні та винахідливі битви з босами +

Що по мінусах?
Ну, однією з найбільших переваг тієї ж серії DMC та інших слешерів є широке поле для експериментів з різними інструментами та атаками з вашого арсеналу. Hi-Fi Rush же змусить вас грати саме так, як того хоче вона (ця гра). Вам постійно треба буде підбирати ключики до різноманітних ворогів. А ключиків багато. Коли це поєднується зі швидкісним ігроладом, купою спецефектів на екрані та необхідністю все робити в ритм - ви можете не встигати перебирати ті ключі та впускати їх на підлогу. Такі моменти можуть не аби як дратувати. Це не є смертельним недоліком та й довжина гри є оптимальною щоб вам не набрид такий специфічний ігролад. Але, це робить гру доволі вибагливою та не надто відкритою до експериментів. Думаю (ймовірний) сіквел міг би з цим попрацювати та дещо відкрити процес музичного винищення ворогів.
Також (ймовірний) сіквел міг би включити більше різноманіття музикальних жанрів. Музика в грі безперечно є хорошою і навіть має в запасі пару дуже крутих сюрпризів, але потенціал в цьому напрямку значно більший.

Резюме? Крутий експеримент, мені значно більше сподобалось ніж ні, але якщо ви не впевнені в своїй музичній обдарованості чи мало знайомі із жанром слешерів - краще спробуйте цю гру в геймпасі перед купівлею. А підтримати розробників гривнею завжди можна і після цього 0>

Що ж, складно оцінити цю гру.

З одного боку, вона дійсно заслуговує уваги і може похвалитися чудовою музикою, хоча й трохи кострубатою, але дуже ефектною бойовою системою та прекрасним світом. Сюжет теж не відстає і дарує справді емоційні моменти. Грається ця історія весело. Але це здебільшого стосується лише першої половини гри.
В другій же половині сюжет сильно просідає. Діалоги затягуються майже до безкінечності, змушуючи вас слухати одне й те саме майже годинами. Пафосні мотиваційні промови, які немов би мали віщувати епічний фінал, відбуваються одна за одною, сюжетний поворот за поворотом, а фінал так і не настає. Гра немов би вичерпує запас творчості, перечіпляється через надміру закручений сюжет та тут же врізається в стіну обмеженого бюджету. Складається враження що розробники хотіли б зробити 2у половину гри більш експансивною, але в силу обмежень по часу та фінансам не змогли втілити свого задуму.
В той же час, ендгейм контент який дасть вам можливість ще 4-5 годин побігати за найбільш небезпечними тварюками після завершення основної історії --- в цілому значно жвавіший за незрозумілу 2у половину. Як саме так сталося я не розумію, але маємо те, що маємо.

Що ж, не буду розтікатися думкою по клавіатурі, тому зробимо наступним чином.
Перша половина гри: 9/10.
Друга половина гри: 5/10.
Фінал: 8/10.
Ендгейм: 8/10.
Вердикт: 7,5/10.
Беріть за знижкою та, здебільшого, непогано проведете час.

О, так. Інді-ігри можна полюбити тільки лише за те, скільки турботи розробники вкладають в свої творіння.

The Messenger став для мене ДУЖЕ приємною несподіванкою. Фабула гри мене не дуже цікавила, тож купив я її після того як вона 3 роки лежала в бажаному: не очікуючи нічого та не знаючи нічого. І ох, скільки ж позитивних емоцій я отримав від цієї гри в ці тяжкі часи.

Не буду розповідати забагато, бо, на мою думку, це може лише нашкодити. Полюбляєте платформери та ретро-ігри? Купляйте, не пожалкуєте.
9/10, ще один трохи не шедевр від невеликої команди розробників, чекаю сіквел та сподіваюсь до нього дожити.

Один з найкращих шутерів всіх часів, на мою думку. Вічна класика. Стрільба по-македонськи та купа нацистів поєднуються просто чудово. На додачу маємо ще й позитивно трешовий сюжет, що не раз здивує зміною локацій та несподіваними обставинами. Гарний саундтрек, колоритні персонажі. Що ще треба? Можу сміливо рекомендувати практично кожному.