Багато гравців хвалять Songs of Conquest саме за це.

Я звернув увагу на цей проєкт ще одразу, як вона зʼявилася в дочасному доступі. І з того часу постійно намагався дати їй шанс. Бо саме такої гри, яка б могла «прийти» на заміну старим добрим "героям", багатьом з нас інколи бракує. Але будемо чесні: цього неможливо зробити. Натомість можна зробити проєкт, який буде просто існувати поруч з класикою. Саме як окремий проєкт. Не альтернатива. Ба більше, не як продовження (читай вдосконалений варіант).

У грі присутні такі непогані нововведення:

• Накопичення «мани» лише під час бою. Це дає змогу позбутися створення імбових заклять на початку бою;
  
• Нелінійна розбудова. Гравець, через обмеженість місця, як у маленьких і середніх, так, навіть, і в найбільших поселеннях мусить обирати, які будівлі буде зводити.

Проте розробники здебільшого намагаються відтворити вже відомі нам ігрові механіки. Тому гра може викликати суперечливі відчуття: з одного боку, ми не хочемо порівнювати її з класикою, бо бачимо дещо новий погляд на жанр, але з іншого це все та ж сама «страва» тільки під іншим соусом.

І власне в цьому захована головна проблема гри: не маючи наявного конкурента в жанрі, вона все одно не може перевершити очікування. Це не «герої 8» і, навіть, не "герої 3 версії 2.0". Хоча, мабуть, у випадку з першим, це була б, мабуть, краща альтернатива.

Навіть, якщо гру намагатися розглядати в умовному вакуумі, без ось цих от ваших «героїв», в ній не кращим чином було реалізовано візуальний стиль. Справа не в самому «пікселі», безумовно, бо це дуже субʼєктивно, а в тому, як він виглядає:

• Нерівномірність «роздільної здатності». Тобто при віддалені та наближені камери зображення стає або більш диталізованим або навпаки більш "зернистим".
  
• Псeвдо 3D. Але ні, камеру окрім зума неможливо повернути. Але при цьому графіка не є суцільною 2D ізометричною картинкою. Це помітно під час мандрівки по карті та час бою: спрайти чаровладців чи істот виглядають, як вирізані по контуру карточки, не фігурки, з настільної гри. Анімація зроблена так, що "спрайт" може змінювати своє положення в просторі.

Так чи інакше, на мою думку, було б чудово якби гра мала більшу дистанцію з представниками класики. Тоді це могла б бути чудова покрокова стратегія, яку б прийняли, як і фанати жанру, так і новачки.

[h1] Cпроба «відродити» класичні покрокові стратегії кінця 90-х — початку нульових. [/h1] [i] Багато гравців хвалять Songs of Conquest саме за це. [/i] Я звернув увагу на цей проєкт ще одразу, як вона зʼявилася в дочасному доступі. І з того часу постійно намагався дати їй шанс. Бо саме такої гри, яка б могла «прийти» на заміну старим добрим "героям", багатьом з нас інколи бракує. Але будемо чесні: цього неможливо зробити. Натомість можна зробити проєкт, який буде просто існувати поруч з класикою. Саме як окремий проєкт. Не альтернатива. Ба більше, не як продовження (читай вдосконалений варіант). У грі присутні такі непогані нововведення: [list] [*]Накопичення «мани» лише під час бою. Це дає змогу позбутися створення [i] імбових [/i] заклять на початку бою; [*]Нелінійна розбудова. Гравець, через обмеженість місця, як у маленьких і середніх, так, навіть, і в найбільших поселеннях мусить обирати, які будівлі буде зводити. [/list] Проте розробники здебільшого намагаються відтворити вже відомі нам ігрові механіки. Тому гра може викликати суперечливі відчуття: з одного боку, ми не хочемо порівнювати її з класикою, бо бачимо дещо новий погляд на жанр, але з іншого це все та ж сама «страва» тільки під іншим соусом. І власне в цьому захована головна проблема гри: не маючи наявного конкурента в жанрі, вона все одно не може перевершити очікування. Це не «герої 8» і, навіть, не "герої 3 версії 2.0". Хоча, мабуть, у випадку з першим, це була б, мабуть, краща альтернатива. Навіть, якщо гру намагатися розглядати в умовному вакуумі, без ось цих от ваших «героїв», в ній не кращим чином було реалізовано візуальний стиль. Справа не в самому «пікселі», безумовно, бо це дуже субʼєктивно, а в тому, як він виглядає: [list] [*]Нерівномірність «роздільної здатності». Тобто при віддалені та наближені камери зображення стає або більш диталізованим або навпаки більш "зернистим". [*]Псeвдо 3D. Але ні, камеру окрім зума неможливо повернути. Але при цьому графіка не є суцільною 2D ізометричною картинкою. Це помітно під час мандрівки по карті та час бою: спрайти чаровладців чи істот виглядають, як вирізані по контуру карточки, не фігурки, з настільної гри. Анімація зроблена так, що "спрайт" може змінювати своє положення в просторі. [/list] Так чи інакше, на мою думку, було б чудово якби гра мала більшу дистанцію з представниками класики. Тоді це могла б бути чудова покрокова стратегія, яку б прийняли, як і фанати жанру, так і новачки.