ACHTUNG !!!
√ Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. √

Originally posted by Lily:

You build one character. You destroy the other. But which one is which?

Про польську компанію Bloober team до 2016 року мало хто чув - вони займалися здебільшого портуванням ігор, причому далеко не найбільших і найвідоміших, і лише в 2016-му випустили своє власне творіння - Layers of Fear, що дало змогу поглянути на психологічні хорори під дещо іншим кутом, а самі блубери за чотири роки випустили чотири гри і змогли зайняти певну нішу в жанрі. Якщо подивитися на оцінки їхніх ігор у Стімі, то з'ясується, що саме сиквел Layers of Fear отримав найменше позитивних відгуків і лише сяк-так зумів піднятися трохи вище 70%.

Здавалося б, усе очевидно - розробники стали спочивати на лаврах, просто копіювали свої механіки з гри в гру, а потім і зовсім випустили два проєкти (Blair Witch і Layers of Fear 2) з інтервалом у кілька місяців, що позначилося на їхній якості (відьму оцінено лише трохи краще, ніж LoF2). Але що якщо я скажу вам, що це не зовсім так? Що якщо найменш оцінена гра студії є її найкращим творінням у жанрі? Що якщо саме вона найточніше відповідає тим вимогам, які сам гравець ставить перед подібними іграми?

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте про своє минуле! 👈

Маючи досить непоганий візуал гра не страждає від проблем з оптимізацією і на звичайній GTX 1050 Ti спокійно видає 60 FPS на максималках більшу частину часу.

Originally posted by Film director:

Before the world told you who you would be, do you remember who you were?

Сиквел Layers of Fear сюжетно ніяк не пов'язаний з оригінальною грою, однак підіймає схожі теми. Протагоністом виступає якийсь актор (спочатку ми нічого про нього не знаємо, і неспроста), що бере участь у зйомках фільму, які відбуваються на борту величезного пасажирського корабля десь на початку 20-го століття. Протагоніст поступово вживається в образ, буквально перебудовуючи себе по частинках, незримий режисер постійно дає вказівки, а вже слідувати їм чи ні - вирішувати виключно головному герою цього твору.

Як і всі інші ігри Bloober team, ця має більше одного фіналу, проте на відміну від Observer, де кінцівку вибирали в останню мить, на відміну від першої Layers of Fear і Blair Witch, де для отримання різних кінцівок необхідно було виконати деякі, далеко не завжди очевидні дії, цей проєкт абсолютно чесний із гравцем, оскільки в кожний із моментів, коли режисер просить, ні, вимагає зробити правильний вибір і зіграти сцену так, як він цього хоче, гравець хоч і не відчуває всієї повноти й тяжкості ухвалюваного рішення, але відчуває його важливість.

Але чому ж я вважаю цю гру найкращим творінням Bloober Team? З дуже простої причини - це справжній психологічний хоррор. Не кіберпанк із наркотичними тріпами. Не симулятор собачника за мотивами відомого фільму. Навіть не розповідь про картини з красивими ефектами. Зрозумійте мене правильно - мені сподобалися інші творіння студії, у кожному з них є свої переваги і недоліки, але особисто мені вони не давали головного - співпереживання головному герою. Деніел Лазарскі копався в чужих спогадах, намагаючись залишатися спокійним і розважливим, Елліс Лінч був ветераном із посттравматичним розладом, що вже й так стало моветоном, а зустрічаючись у всіх іграх після Spec Ops: The Line викликає лише усмішку, Художник же розкривався здебільшого через сприйняття і спогади інших персонажів.

І тільки головний герой Layers of Fear 2, будучи спочатку і зовсім безликим, поступово розкривається глибше, ніж будь-який зі згаданих персонажів, а завдяки витонченості розповіді, яка нерідко вдається до метафор і символізму, катарсис, який переживає герой у фіналі, буквально зібравши себе по частинах, разом з ним переживає і сам гравець, що був з ним на цій сцені, замість того, щоб, як завжди, сидіти в глядацькому залі. У цьому і є секрет хороших художніх творів - те, що можна було б донести кількома рядками тексту, показати так, щоб гравець не просто зрозумів суть, а й відчув її.

Часом розробники дозволяють собі вільнощі та нелогічні вчинки, на кшталт додавання своєрідного хаба, що в рамках подібної гри викликає здивування, однак, коли зібравши всі постери, які, здавалося б, є звичайними предметами для збиральництва та відсиланнями до Шекспіра, нуарних детективів або готичного хорору, ти бачиш на стіні не низку пасхалок, а справжнісінький життєвий шлях героя, і розумієш, що в грі немає випадкових елементів, і творці, як і художник, точно знали, що їм знадобиться для створення цієї картини.

До речі, любителі упоротися і щасливі володарі СПГС можуть знайти в грі проблеми трансгендерів. Прапор їм у руки.



В іграх блуберів геймплей далеко не відразу став являти собою хоч щось. Починаючи з простого симулятора ходьби, в наступній своїй грі вони додали більше взаємодій і невеликих головоломок, потім і зовсім погралися з симулятором компаньйона і механікою камери, однак для продовження своєї першої гри потрібно було повернутися до витоків, водночас урізноманітнивши ігровий процес. По-перше, є два режими гри - подібно до Соми, в одному з них героя можуть вбити монстри, у другому ж вони тільки лякають. По-друге, крім звичної ходьби стало значно більше головоломок, причому, на відміну від тієї ж Blair Witch, вони не використовують кілька механік усю гру, а щоразу являють собою щось нове. Є, приміром, узята з Hellblade механіка з проходами, що з'являються тільки коли гравець дивиться з певної точки або ж запалювання печі через набір правильної суми шляхом додавання доступних цифр. Ще тут, до речі, є Нова гра +.


Графічно гра має досить приємний вигляд, як технічно, так і з позиції дизайну, водночас постійні зміни оточення досить точно передають атмосферу і психічний стан героя. Окремо відзначу художній прийом зі зміною кольорової палітри на чорно-білу, що немов заганяє героя в рамки кіноплівки.


Прекрасна заголовна тема, яка, на мій смак, перевершує аналогічну з першої частини, так само добре підкріплена рештою саундтреку, меланхолійним і сумним. Використання ж бінаурального звуку дозволяє завдяки навушникам прекрасно відчути всю атмосферу гри, особливо якщо грати з вимкненим світлом. Не рівень Hellblade, звичайно, але цілком гідно.

Layers of Fear 2 - це:

👌 DO YOU KNOW THE WAY?
👌 Звичайна зміна на заводі
👌 Зомбоящик без Кисельова
👌 Голос із трейлера AC Origins на озвучці Режисера
👌 "Шизо" Альфреда Хічкока
👌 - Я став новим піратом...
👌 Тік-ток челендж із манекенами
👌 Любитель світити тузом
👌 Чортів олень
👌 Titanic vibes

A mother long gone, a sister’s last breath a life for a life, a death for a death

🔷 На мою скромну думку - найкраще на цей момент творіння Bloober team у рамках жанру, яке, судячи з оцінок, змогли повною мірою оцінити далеко не всі, що, втім, абсолютно нормально - там, де один побачить згасле вугілля, інший вгледить народження полум'я. 🔷

🔰 Підсумок – The Truth revealed, let come what may 🔰

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √[i] Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. [/i]√ [quote=Lily] You build one character. You destroy the other. But which one is which? [/quote] Про польську компанію Bloober team до 2016 року мало хто чув - вони займалися здебільшого портуванням ігор, причому далеко не найбільших і найвідоміших, і лише в 2016-му випустили своє власне творіння - Layers of Fear, що дало змогу поглянути на психологічні хорори під дещо іншим кутом, а самі блубери за чотири роки випустили чотири гри і змогли зайняти певну нішу в жанрі. Якщо подивитися на оцінки їхніх ігор у Стімі, то з'ясується, що саме сиквел Layers of Fear отримав найменше позитивних відгуків і лише сяк-так зумів піднятися трохи вище 70%. Здавалося б, усе очевидно - розробники стали спочивати на лаврах, просто копіювали свої механіки з гри в гру, а потім і зовсім випустили два проєкти (Blair Witch і Layers of Fear 2) з інтервалом у кілька місяців, що позначилося на їхній якості (відьму оцінено лише трохи краще, ніж LoF2). Але що якщо я скажу вам, що це не зовсім так? Що якщо найменш оцінена гра студії є її найкращим творінням у жанрі? Що якщо саме вона найточніше відповідає тим вимогам, які сам гравець ставить перед подібними іграми? [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте про своє минуле! [/b][/i] 👈[/quote] [h1]💾 «Технічна частина»[/h1] Маючи досить непоганий візуал гра не страждає від проблем з оптимізацією і на звичайній GTX 1050 Ti спокійно видає 60 FPS на максималках більшу частину часу. [quote=Film director] Before the world told you who you would be, do you remember who you were? [/quote] [h1]📖 «Сюжет»[/h1] Сиквел Layers of Fear сюжетно ніяк не пов'язаний з оригінальною грою, однак підіймає схожі теми. Протагоністом виступає якийсь актор (спочатку ми нічого про нього не знаємо, і неспроста), що бере участь у зйомках фільму, які відбуваються на борту величезного пасажирського корабля десь на початку 20-го століття. Протагоніст поступово вживається в образ, буквально перебудовуючи себе по частинках, незримий режисер постійно дає вказівки, а вже слідувати їм чи ні - вирішувати виключно головному герою цього твору. Як і всі інші ігри Bloober team, ця має більше одного фіналу, проте на відміну від Observer, де кінцівку вибирали в останню мить, на відміну від першої Layers of Fear і Blair Witch, де для отримання різних кінцівок необхідно було виконати деякі, далеко не завжди очевидні дії, цей проєкт абсолютно чесний із гравцем, оскільки в кожний із моментів, коли режисер просить, ні, вимагає зробити правильний вибір і зіграти сцену так, як він цього хоче, гравець хоч і не відчуває всієї повноти й тяжкості ухвалюваного рішення, але відчуває його важливість. Але чому ж я вважаю цю гру найкращим творінням Bloober Team? З дуже простої причини - це справжній психологічний хоррор. Не кіберпанк із наркотичними тріпами. Не симулятор собачника за мотивами відомого фільму. Навіть не розповідь про картини з красивими ефектами. Зрозумійте мене правильно - мені сподобалися інші творіння студії, у кожному з них є свої переваги і недоліки, але особисто мені вони не давали головного - співпереживання головному герою. Деніел Лазарскі копався в чужих спогадах, намагаючись залишатися спокійним і розважливим, Елліс Лінч був ветераном із посттравматичним розладом, що вже й так стало моветоном, а зустрічаючись у всіх іграх після Spec Ops: The Line викликає лише усмішку, Художник же розкривався здебільшого через сприйняття і спогади інших персонажів. І тільки головний герой Layers of Fear 2, будучи спочатку і зовсім безликим, поступово розкривається глибше, ніж будь-який зі згаданих персонажів, а завдяки витонченості розповіді, яка нерідко вдається до метафор і символізму, катарсис, який переживає герой у фіналі, буквально зібравши себе по частинах, разом з ним переживає і сам гравець, що був з ним на цій сцені, замість того, щоб, як завжди, сидіти в глядацькому залі. У цьому і є секрет хороших художніх творів - те, що можна було б донести кількома рядками тексту, показати так, щоб гравець не просто зрозумів суть, а й відчув її. Часом розробники дозволяють собі вільнощі та нелогічні вчинки, на кшталт додавання своєрідного хаба, що в рамках подібної гри викликає здивування, однак, коли зібравши всі постери, які, здавалося б, є звичайними предметами для збиральництва та відсиланнями до Шекспіра, нуарних детективів або готичного хорору, ти бачиш на стіні не низку пасхалок, а справжнісінький життєвий шлях героя, і розумієш, що в грі немає випадкових елементів, і творці, як і художник, точно знали, що їм знадобиться для створення цієї картини. До речі, любителі упоротися і щасливі володарі СПГС можуть знайти в грі [spoiler]проблеми трансгендерів. [/spoiler] Прапор їм у руки. [code]We never should have lived this long. Forever is a very long time. Sometimes it’s better not to be. To burn away completely. [/code] [h1]💻 «Геймплей»[/h1] В іграх блуберів геймплей далеко не відразу став являти собою хоч щось. Починаючи з простого симулятора ходьби, в наступній своїй грі вони додали більше взаємодій і невеликих головоломок, потім і зовсім погралися з симулятором компаньйона і механікою камери, однак для продовження своєї першої гри потрібно було повернутися до витоків, водночас урізноманітнивши ігровий процес. По-перше, є два режими гри - подібно до Соми, в одному з них героя можуть вбити монстри, у другому ж вони тільки лякають. По-друге, крім звичної ходьби стало значно більше головоломок, причому, на відміну від тієї ж Blair Witch, вони не використовують кілька механік усю гру, а щоразу являють собою щось нове. Є, приміром, узята з Hellblade механіка з проходами, що з'являються тільки коли гравець дивиться з певної точки або ж запалювання печі через набір правильної суми шляхом додавання доступних цифр. Ще тут, до речі, є Нова гра +. [h1]🎬 «Візуал»[/h1] Графічно гра має досить приємний вигляд, як технічно, так і з позиції дизайну, водночас постійні зміни оточення досить точно передають атмосферу і психічний стан героя. Окремо відзначу художній прийом зі зміною кольорової палітри на чорно-білу, що немов заганяє героя в рамки кіноплівки. [h1]🎧 «Аудіо»[/h1] Прекрасна заголовна тема, яка, на мій смак, перевершує аналогічну з першої частини, так само добре підкріплена рештою саундтреку, меланхолійним і сумним. Використання ж бінаурального звуку дозволяє завдяки навушникам прекрасно відчути всю атмосферу гри, особливо якщо грати з вимкненим світлом. Не рівень Hellblade, звичайно, але цілком гідно. [b]Layers of Fear 2 - це: 👌 DO YOU KNOW THE WAY? 👌 Звичайна зміна на заводі 👌 Зомбоящик без Кисельова 👌 Голос із трейлера AC Origins на озвучці Режисера 👌 "Шизо" Альфреда Хічкока 👌 - Я став новим піратом... 👌 Тік-ток челендж із манекенами 👌 Любитель світити тузом 👌 Чортів олень 👌 Titanic vibes [spoiler][code]A mother long gone, a sister’s last breath a life for a life, a death for a death[/code][/spoiler] [b]🔷 На мою скромну думку - найкраще на цей момент творіння Bloober team у рамках жанру, яке, судячи з оцінок, змогли повною мірою оцінити далеко не всі, що, втім, абсолютно нормально - там, де один побачить згасле вугілля, інший вгледить народження полум'я. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Підсумок – The Truth revealed, let come what may [/b] 🔰[/h1] https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998