Análises recentes de zireael

Чудова іграшка, сповнена щирої любові до світу Гаррі Поттеру.

Мені так сподобалося вперше географічно дослідити Хогвартс, з його потаємними кімнатами, старовинними залами та затишними садками. Відчути себе звичайним учнем в магічному світі, що відвідує уроки по зіллєварінню чи захисту від темних мистецтв та потайки проникає в Заборонену секцію бібліотеки, а вільний час проводить за келихом маслопива в Гоґсміді. Ну і рятує світ звичайно >> основна сюжетна лінія не настільки цікава, як сам процес дослідження замку та того, що за його межами.

Сайд квести також варті уваги, а особливо ті, що йдуть на відносини з іншими героями. Вони розкривають їхні історії - цікаві, неоднозначні, а іноді й жахливі. До речі про жахливе, можливість вчити непрощенні закляття - одна з найкращих речей в цій грі!!

Стосовно виборів в цій грі, то їх тут майже немає. Яким же розчаруванням було те, що тут також відсутня система моралі. Ти можеш грубіянити всім підряд, але ні на що, окрім реплік героїв, це не вплине. Використовувати Круціо в бою та залишатися непокараним (??)

Проте, на мою думку, на все вищезазначене можна легко закрити очі, як тільки-но тобі дають можливість вперше політати на мітлі (я ніколи не забуду цей момент). Або коли ти вперше зустрічаєш Єдинорога в Забороненому лісі. Або ж проводиш своє перше Різдво у школі чаклунів...
Hogwarts legacy змусила мене повністю поринути, закохатися в цей світ, забути ненадовго про своє нудне маґлівське життя та, що не менш важливо, знову відчути себе дитиною〜〜

З 2018 року я мріяла в неї зіграти. Дивилась летсплеї, грала перші розділи в друзів на плейстейшн, намагалась оновити свій пк достатньо, щоб насолодитись грою, але все ніколи не мала можливості. Так-от ніщо не зрівняється з повноцінним проходженням на самоті. Зі сльозами, писками та кулаками по столу через те, що я вбила половину персонажів.

Я обожнюю Детройт за маленькі деталі, які зіграють роль під кінець гри, за живих персонажів (людей та андроїдів), за те, що вони змушують мене задавати собі найважливіші питання: "Що б я зробила на місці гг?", "Чи справді я маю право вирішувати, кому жити, а кому ні?". Не кажучи вже за питання расизму та сегрегації, насильства та мирного шляху в просуненні своїх ідей, життя та смерті. Що буде після неї?

Кожна лінія персонажів цікава. Якщо в 2018ому я була прихильницею детектива Коннора з його драматичним саундтреком, то цього разу мене найбільше вразила історія Маркуса. Дуже вже складна доля в лідера спротиву. Мені було невимовно шкода (далі спойлери) втрачати його соратників, оскільки під кінець гри Маркус залишився на самоті з його ідеєю. Вибравши шлях насильства, я до кінця вважала, що він є правильним. І, якщо чесно, моя думка не змінилась. Мирна демонстрація не змусила людей перестати стріляти. Тому я почала стріляти по ним сама.

Відгук перетворився в емоційну розповідь про мою історію з цією грою, але нехай вже так буде. Detroit: Become Human прекрасна і я щиро заздрю тим, хто планує зіграти в неї вперше.

Коротенька, але дуже цікава!
Шалено люблю інтерактивне кіно, а ще більше люблю інтерактивне кіно в жанрі трилер. Ембіент музика пробирає до мурашок, а ці закриті вузькі приміщення виносять мою клаустрофобію на якийсь новий рівень.
Чудове, мінімалістичне оформлення, але ось рішень, що глобально впливають на сюжет тут-таки небагато (всього 1: D). Тому атмосфера – це головна причина грати Бункер.

Не можу дограти. Мені страшно.

ЧОРТОВІ СОБАКИИИИІРАААЛЛЬЬЬЬЮЮ!!!№44

Я витрачала години на розгляд картин і деталей, годинами переслухувала саундтреки. Купу разів підстрибувала від страху і співпереживала гг. Все-таки дуже сумна історія і якась... жива?

Круто, що скрімери з'являються в найнесподіваніші моменти. Одного разу я мало не наклала цегли через стілець позаду мене (через стілець!!!11!)

Який прекрасний таймінг для того щоб зіграти в Heavy rain. Дощовий жовтень-листопад, прямо як у грі.
Атмосфера депресивності, вічного безперервного дощу, саспенс і переживання, відповідальність за чужі життя (хоча, мені здається, тут важко було просрати персонажів). А ще головний плот твіст шокував.

Однозначно додам цю іграшку до списку улюблених^^

Прекрасна іграшка, чарівна і водночас лякаюча. Наче щось з дитинства згадала.

Зберегла атмосферу першої частини, добре прописана сюжетка (деякі повороти прям здивували), та й загалом грати стало набагато цікавіше. Система моралі стала зрозумілішою, а герої вже не здаються такими безликими :)

P.S. грайте з українською озвучкою, це бомба