Сидять хлопці – один з Долга, інший з Волі – над річкою та й риболовлять. Тут – БАЦ! – клює! І витягають вони рибку золоту. Ну значить той, шо з Долга за губу зачепив, а наш, із Волі, – за хвоста. Ну рибка й каже:
– Ооой хлопці відпустіть мене, по три бажання виконаю! Тіки шо долговцю два, бо він за губу мене зачепив, а тому, шо з Волі тіки одне, а то він тіки за хвоста мене потримав.
Долговець думав-думав, думав-думав, а потім і каже:
– Начіть, вапєрвіх, хачу шобі перімітер зони біл акружон вісокім забором, начіть етак мєтроу тріцать; вавтаріх, шобі внутрі нікого лєвого не осталось, ні учьоних, ні сталкєров, ні-ко-го. І главноє, шобі свабодовцєв ііі духу нікогда больше здєсь нє біло! Тогда ми, Долг, значіть, наконєц навєдьом здєсь порядок.
– А в тебе яке бажання? – питається рибка в того, шо з Волі. А той так подивився-подивився та й шо каже:
– Шо, всіх виперли?
– Ага.
– І шо, нікого окрім долговців всередині не лишилося?
– Та нє, не лишилося, – каже рибка.
О значить наш посидів-посидів, подумав-подумав, подивииився так уважненько, а потім ото махнув рукой та й каже:
– Нууу і біс з ним, нехай так, давай, заливай бетоном по край паркана!
Син розпитує батька-долговця:
– Папа, папа, а розкажи мнє про своі прігоди в зонє!
– Ну сіжу я значіть в кустах...
– В засадє сідіш, да, папа?
– Нууу, одно другому нє мєшаєт!
Два долговця розмовляють:
– А скажітє, ви нє напомнітє мнє хто я, жаворонок ілі сова?
– Та ти дятєл, ти уже пятий раз у мене спрашиваєш!
Заходить кровосос, значить, до кровососа в гості, заходе й баче, шо в того на стіні прив'язаний долговець, а в хазяїна в руках пилка. Ну він те й значить у того й питається:
– Куме, а шо то воно? Нашо ото ви оце таке шось дивне придумали?
А той йому такий і каже:
– Ну то воно й куме нецікаво виходить! Дивіться, ми весь час якось нашвидку, поспіхом... Але ото зараз маю час і маю натхнення!
Якось мама-плоть бачить неподалік долговця і рохкає ото своїм пуцвірінькам:
– Нумо дітки, нумо швиденько закрийте вуха, зараз він по нас промаже та й як заматюкається!
Значить, вмирає старий долговець:
– Синуля, заві скорєє Чєхова, хачу к нім вступіть.
– Тату, що ж це з вами? Все життя ж Волю ненавиділи!
– Нє бєда, сина, как умру, то хоть на одного свободовца мєньше станєт...
Купив долговець шляпу, а вона йому «какая разніца?»