↪ Інколи складно відповісти собі на питання: «А для чого люди грають в ігри жанру інтерактивного кіно?», адже з таким самим успіхом вони б могли подивитися кіно звичайне. Не думаю, що справа лише в інтерактивності, хоча вона й, безперечно, вагома. Та, зрештою, яка б система взаємодії не була дивовижна, погодьтеся, що цього було б недостатньо, аби привернути до себе увагу.

↪ Сюжет — те, що дійсно найважливіше у подібного роду іграх. QTE-елементи та варіативність розвитку історії справді позитивно впливають на залученість гравця у світ гри, дають ілюзію того, що сценаристом є саме він, саме він є творцем цього оповідання. Попри це, потрібно пам’ятати, що всі справжні творці рано чи пізно спливуть стрімким потоком у вигляді титрів під кінець гри, а нам лише залишиться гіркий післясмак міражу залученості до їхнього ремесла.

↪ Гадаю, що саме за відчуття творення історій люди й обирають цей жанр, за відчуття того, що вони на щось впливають, і саме від їхніх рішень залежить доля персонажів. І чим вміліше подібні ігри зберігають подобу матриці, тим цікавіше у них, власне, грати. Усвідомлення цього зовсім не заважає насолоджуватися грою, адже люди все ще полюбляють хороші історії, а Quantic Dream на них ще й як знаються.


📄 Події гри розгортаються на фоні загадкових викрадень та подальших вбивств дітей чоловіком, якого йменують вбивцею Оригамі. Резонно, що саме ці паперові фігурки він і залишає на місцях викрадень своїх жертв. Діє вбивця лише восени та лише під час сильних проливних дощів. На його рахунку вже чимало смертей, а для поліції він давно встиг стати ласим шматочком, якого все ніяк не спіймати.

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=3408992596


👤 Головних героїв та за сумісництвом персонажів, які надаються нам під управління, всього чотири. А саме:

• 👷‍♂️ Ітан Марс — інженер, який після втрати свого старшого сина в автомобільній аварії починає страждати на провали в пам’яті через почуття провини. Згодом і його молодшого сина, Шона, було піддано нелегкій долі — викраденню вбивцею-серійником. Наскільки далеко може зайти батько, аби врятувати свого сина?
  
  
• 👮‍♂️ Норман Джейден — агент ФБР, що був присланий, аби допомогти поліції знайти вбивцю та розставити всі крапки над «і». Нерідко під час розслідувань користується окулярами доповненої реальності (ARI), які для справного використання потребують вживання спеціального наркотику — триптокаїну. Дилема вживання цієї речовини буде стояти перед гравцем неодноразово, адже ломка Нормана не змусить себе довго чекати й буде проявлятися у найбільш неслушні для цього моменти.
  
  
• 🕵️‍♂️ Скот Шелбі — колишній коп, нині приватний детектив. Скот проводить власне розслідування щодо вбивці Оригамі. Опитуючи батьків викрадених дітей, він полює на підказки, які б могли не потрапити в очі поліції. Через астму вимушений завжди з собою носити інгалятор, який при цій хворобі стає просто незамінним.
  
  
• 👩🏻 Медісон Пейдж — жінка-мотоциклістка, яка страждає безсонням та, як згодом виявиться, працює журналісткою. Зустрівши Ітана у скрутному становищі, намагається йому допомогти. Та першочергово нею керують саме професійні мотиви, які вона вміло приховує.

Opprinnelig skrevet av ‎‎Порада від Соніка:

🌀 Прикидатися наркоманкою — не найкраща ідея. 🌀

👤 Всі персонажі гармонійно доповнюють одне одного, плавно рухають сюжет уперед. Не можна сказати, що хтось зайвий чи дріб'язковий. Кожен робить свій внесок у загальний розвиток історії, яка з плином часу лише набирає обертів.


🕶️ Попри те, що характери персонажів відчувалися направду різними, сказати те ж про геймплейні їхні особливості я не можу. Істотно ігролад відчувається самобутнім лише при грі за Нормана, який зі своїми окулярами доповненої реальності зміг мене приємно вразити. Аналіз доказів, створення портрета підозрюваного, облаштування свого робочого місця — все це непогано урізноманітнює монотонні QTE-моменти гри.

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=3408992538

🍲 Щодо QTE, його тут дійсно багато, можливо, навіть занадто багато. Особливо сильно це відчувається під час екшн-сцен, які, чи то через свою затягнутість, чи то через свою рутинність (кожні 15–20 хвилин потрібно з кимось битися чи доганяти), починають трішки виснажувати. Додавання напруги в історію — справді хороша ідея, головне з цим не переборщити.

Opprinnelig skrevet av ‎‎Порада від Соніка:

🌀 Багато людей при грі на геймпаді стикаються з багом, а саме з неможливістю виконання певних рухів джойстиком. Особисто мені допоміг ось цей посібник: *клац* 🌀

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=3408992553

🔀 Складно щось сказати про варіативність у грі, не пройшовши її хоча б двічі. Якщо судити за досягненнями у Steam, то варіативність все-таки наявна у чималій кількості, але наскільки вибір гравця кардинально змінює сюжет? Ось відповісти на це запитання буде уже важче. Засмучує той факт (хоча, впевнений, що багатьох це навіть потішить), що втрата персонажа неможлива аж до самого фіналу. Що ж це виходить? Як би бездарно я не натискав на клавіші протягом гри, мій персонаж все одно доживе до титрів? Круто…


🔚 Heavy Rain — гра не без гріхів, але, всупереч цьому, вона здатна захопити своїм драматичним сюжетом та персонажами, що запам’ятаються ще надовго. Ніколи не любив детективні історії, де вбивцею виявляється випадковий перехожий з вулиці, а до цього в оповіданні він ніде не фігурує. Пощастило, що у Heavy Rain сценаристи такого не допустили. Так, кінцевий поворот сюжету може здатися радше вимушеним, а не запланованим, але, повторюсь-таки, це все одно краще, ніж випадковий статист у ролі маніяка.