Recent reviews by Dmytro Joestarovych

Декілька слів про порт гри

По-перше, я радий, що Until Dawn все ж таки дісталася на ПК проте портування доручили не SuperMassive Games, а Ballistic Studio для яких Until Dawn це перша гра порт/гра в їх портфоліо. Загалом я задоволений кінцевим продуктом хоча на початку плювався з графіки або точніше сказати з фільтрів мовляв раніше було більш кіношніше/реалістичніше, а зараз більше відчувається як гра, яка косить під реалізм.

Як людина яка пройшла оригінал на PS4 Pro можу сказати, що краще буде не кіношна картинка, але працює добре ніж кіношна картинка та кіношні 24 кадри з підсмикуваннями. Ще й промені додали, але я їх не вмикав, бо, мабуть релігія не дозволяє. Щодо візуалу ще додам, що освітлення тут набагато краще зроблено ніж в оригіналі, де суцільне мило зате кіношно.

А от за особисто я хочу пожурити розробників так це за ускладнення взаємодії з тотемами. Тепер замість того щоб просто повернути тотем дупою до себе треба займатися якимось піксельхантигом крутити вгору-вниз, підіймати-опускати щоб побачити світло і тільки потім нам покажуть кіно всередені кіна.

Кнопка бігу це забута технологія предків тому персонажі пересуваються дуже повільно або самі бігають там, де вважають за потрібним. І трохи візкальних багів. Вони незначні в дусі тінь не промальовується там, де треба і найстрашніше, що я бачив так це кнопка QTE, яка трохи вилізла за межі екрану. Можливо розробники так карають людей, які обрали співвідношення сторін 16:9 щоб не бачити чорних смужок.

Ну і моє особисте "фє" це альтернатива QTE don`t move. Якщо на дуалсенс ви мали не рухатись, коли ховаєтесь від когось, то тут тепер ви маєте тримати об'єкт в рамці і якщо він буде знаходитись доволі довго за їх межами, то ви провалюєте QTE. Тут же гра просто висмикує об'єкт і ви маєте вчасно смикнути назад. На мою думку було б краще зробити об'єкт нестабільним як при довгому прицілюванні щоб гравець постійно донаводив об'єкт максимально ближче до центра або на крайній випадок вкрали б в авторів оригінальної гри з Dark Pictures. В тому вигляді QTE don`t move, яке є зараз мені не дуже подобається.

Чи вартує порт 2000 грн на релізі? Ну це не Resident Evil 4 Remake, який на релізі коштував стільки ж, а потім ціна знизилась вдвічі і... мабуть більшість людей подумали так само і тому піковий онлайн в Steam склав 2607 людей. Однак я, заплативши трохи менше, скажу, що 2000 грн за можливість пограти в гру, яку я чекав дуже давно, що ціна більш ніж виправдана.



Я уявлю, що ви про цю гру дізналися тільки сьогодні і вирішили перед покупкою ознайомитись спочатку з моїм оглялом (білі метелики) , що безумовно є правильним вибором. Сюжет гри на перший погляд нагадує сюжет з П'ятниці 13: група підлітків, ізольований маєток, вбивця, який злиться, що його ніхто не запросив, а тому вбиває усіх підряд. Для більш уважних людей, які слідкують за сюжетом та читають абсолютно все не стане несподіванкою, хто є вбивцею, але за рахунок того, що ми граємо усіма персонажами, які розділені не по тупій причині "давайте розділимось і дослідимо усе", то фокус трохи пропадає, але навіть якщо так то я дам вам невеличку підказку за вбивцю до розкриття його особистості вам не дадуть пограти .

Однак найцікавіше відбувається саме в другій половині гри, де ми дізнаємося більше і про мотиви вбивці, і про двох сестер, які загинули в пролозі і ще багато чого іншого, але я не хочу перетворювати огляд в SCP файл, де все чорними смужками закрито.

Якщо ж порівнювати Until Dawn з наступними іграми SuperMasive Games, а саме Dark Pictures The Quarry я так і не пройшов , то відчувається і більший бюджет і тривалість в першій грі. Однак особливістю ігор SuperMassive є ефект метелика, а саме те, що усі або майже усі дії або бездіяльність можуть нести за собою різні наслідки як врятоване чиєсь життя, або навпаки смерть і це не тому, що ви пропустили QTE, а саме через ваш вибір. Єдине, що мені не дуже подобаєтсься так це те, що гра іноді пропонує вибір результат якого ти передбачити зовсім не можеш типу "За тобою біжить вбивця. Куди побіжиш? Ліворуч? Праворуч?" і тотеми, які попереджають про небезпеку або можливу смерть персонажа, які ще треба знайти, не завжди допомагають в цьому, але якщо що, то гра розділена по епізодам тому можна переграти після проходження тому не так критично. Тому скажу так, якщо вибір стоятиме між першим сезоном Dark Pictures та Until Dawn я б краще обрав Until Dawn хоча мені дуже сподобався House of Ashes та Man of Medan.

Я, м'яко кажучи далеко не фанат Playstation, але дуже радий тому, що моя улюблена гра з їх видавничого крила нарешті не є заручником однієї платформи і в усіх тепер є можливість ознайомитись з кращим інтерактивним кіном. Якщо вас тільки не напружує геймплей з QTE, який доречі можна спростити та обрати опцію авто перемоги чого я не рекомендую робити.

Сподобався огляд? Завітай до моєї спільноти та підпишись на куратора щоб не пропустити інші огляди - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Також багато цікавих посилань можна знайти в мене в профілі.

Особливо не рекомендую грати в це людям, які брали участь в бойових діях через деякі сцени в грі про що розповім більш детально далі

Почну мабуть з гарної сторони гри, а саме з сюжету. Події розгортаються в лісі Блек Гіллз, де за місцевими казками живе відьма, яка краде дітей. Ми ж граємо за Еліса, колишнього поліцейського та військового, який брав участь у війні в Іраці, любить носити одяг як в Джеймса Сандерленда з мовчазного пагорба 2. Як нескладно здогадатись, то наша задача знайти загубленого хлопчика в лісі в якому живе відьма. Однак одразу зруйную усі сподівання: якоїсь особистої зустрічі з відьмою не буде, бо казки про Відьму з Блер це більше про ілюзії та намагання відьми виявити потаємні страхи та використати внутрішні психологічні травми проти самої людини. І майже в усіх випадках їй це вдається.

На початку ми дійсно намагаємось знайти хлопчика, але згодом пошуки переходять на другий план і на першому місці постає почуття особистої провини головного героя оскільки його минуле є для нього болючим і відьма це бачить, а тому ми, очима Елісса будемо бачити і бойові локації, і артобстріли в декількох метрів від нас, і смерті побратимів і все це в дусі флешбеків Outlast 2, але без явних склейок і тому зрозуміти де реальність, а де галюцинації головному герою буде дуже важко.


З більш спірних особливостей, які мені як сподобались так і не дуже, то це наш пес Булет, службова німецька овчарка, яку Еліс забув повернути, коли його звільнили з поліцейського відділку. Хоч Еліс не сліпий, але Булет це ваш ігроладний поводир, який супроводжує вас протягом усієї гри, знаходячи речі хлопчика, якого ви шукаєте. Правда окрім цього він може принести і якесь сміття за що його можна і насварити якщо ви хочете отримати погану кінцівку . А з можливості обрати зовнішність собаці від кольору шерсті до кольору очей я досі в приємному шоці.

Однак попри все мені було не дуже цікаво блукати лісом допоки Булет щось не знайде. І мені зовсім не зрозуміло який сенс від команди шукати, якщо Булет і так по скрипту на автоматі знаходить сюжетні предмети, а якщо його попросити щось знайти, то він натомість буде потужно тупити і стояти на місці. Навіть, коли головного героя оточувало вороги, то я частіше орієнтувався на звук ніж на Булета, бо поки знайдеш де він, в яку сторону він ричить мене вже встигне відгатити увесь ліс. Тож собака це однознозначний плюс грі, але якось вагомої користі не варто очікувати.


Загалом відчувається, що розробники явно надихались Spec Ops: The Line і намагалися викликати почуття провини в гравця тільки якщо в Spec ops ми власними руками прям під час проходження скоюємо воєнні злочини , то Bloober Team намагаються навʼязати почуття провини, яке відчуває головний герой, але не я хоча в грі і є катсцена, де головний герой вбиває шерифа, але все одно це не те саме, коли гравець сам використовує білий фосфор проти цивільного населення . Bloober team дуже добре вміють показувати ілюзії і гратися з свідомістю гравця і хочу Blair Witch кращий в цьому плані за Outlast 2, але якщо порівнювати з Layers of Fear, то це скоріше крок назад. Як-то кажуть «минуле поза нашим контролем».

Ну і окремо хочу посварити технічний стан гри. Попри мильну картинку гра дуже вимоглива до системи. Густий ліс хоч і дійсно красивий, але глибина різкості працює не так як повинно. Ну і до того ж більшість локацій це суцільна темрява або нічний режим відеокамери, де картинка стає гіршою.

Чи рекомендую я ознайомитись з цією грою? Скоріше так ніж ні. Чи варто в неї грати самому? А от тут вже скоріше ні. Подивитися проходження на ютубі або на прямій трансляції якогось стрімера наприклад мене [www.twitch.tv] буде навіть цікавіше ніж грати самому.

Сподобався огляд? Завітай до моєї спільноти та підпишись на куратора щоб не пропустити інші огляди - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Також багато цікавих посилань можна знайти в мене в профілі.

Marvel Rivals це доволі цікавий проєкт за свою ціну з своїми фішками: руйнація деяких обʼєктів, синергія 2-3 персонажів і все це в всесвіті Marvel, але без Deadpool. Сподіваюсь це лише випадковість і розробники виправлять це найближчим часом.

Якщо ви очікуєте, що це якось суттєво відрізняється від того ж Overwatch, то відмінності тут незначні. Однак в той же час грається набагато приємніше. Можливо через камеру від третьої особи. Тут є всі знайомі режими з захопленням точки, супроводом та змішані режими. Буде круто, якщо розробники додадуть якісь ще унікальні режими. Думаю багато фанатів будуть лише раді новим експериментам.

Якогось дисбалансу за 4 години у вигляді ультимейтів D.va, Junkrat або жнеця, які можуть повністю знищити усю ворожу команду не побачив. Єдине що не сподобалось так це левел дизайн карт. Іноді складається враження, що існує лише єдиний маршрут до цілі, коли в тому ж Overwatch є декілька варіантів як можна зайти на обʼєкт.

Також в грі доволі гарна оптимізація. Звісно, якщо прям все викрутити на максимум та вимкнути масштабування, то на моїй системі буде 60 кадрів в quadhd, але за рахунок мальованої стилістики ви навряд помітите якісь суттєві зміни.

Загалом, якщо вам просто набрид Overwatch і вам хочеться чогось подібного, то можете спробувати цю гру. Принаймні мені було весело грати в квіки, а в рейтинг поки заходити не планую. Принаймні сам. Хочу зберегти залишки нервових клітин після 2000 годин в доті.


Сподобався огляд? Буду радий бачити тебе в спільноті - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Також багато цікавих посилань можна знайти в моєму профіль Steam

Bō: Path of Teal Lotus це доволі маленька гра, яка підкупила мене приємним візуальним стилем, а також українською текстовою локалізацією. Є шанс, що я пройду її до кінця, але поки я зупинився на передостанньому босі.

Граємо ми за маленького духа лисиці, який має подолати велику загрозу, яку іноді можна побачити на задньому фоні. Як і в будь-якій поважаючий себе метроїдванії ми починаємо гру з невеликого набору навичок: бігати ліворуч-праворуч та бити всіх палицею. Вже пізніше ми і стрибати будемо далі, і використовувати різних помічників, назви яких я вже забув.

Гра хоч і позіціонує себе як складною, але принаймні дійти до кінця може дозволити і звичайний казуал типу мене. Не сказав би, що тут прям дуже складні босси. Особисто для мене надскладним був той від якого треба було тікати на мості, що руйнується не без допомоги цього босса.

Якось сильно заглиблюватись в механіки гри не бачу сенсу. Тому якщо вам сподобались скріншоти гри і ви готові до того, що деякі локації можуть виявитись для вас складними, то рекомендую спробувати гру.

Сподобався огляд? Буду радий бачити тебе в спільноті - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Також багато цікавих посилань можна знайти в моєму профіль Steam

Купив через трек Boss Battle 02
качає

Дуже багато чув, що гра схожа на Darkest Dungeon та Slay the Spire. Якщо в першій грі в мене трохи більше ста годин, то в другу я майже не грав, але картками розкидуватись як в Ratropolis вмію. Тож вцілому можу порівняти чи схожа Menance from the Deep на ці дві гри.

Завʼязка в грі доволі проста: пару джентельменів вирішили дослідити музей Інсмута, бо там щось незвичне відбувається, поставили моноліт, який харчується жахами, і почали шукати відповіді на свої питання, попутно зустрічаючи інших попутників, які шукають щось своє.
В принципі це все, що треба знати про сюжет, інше відкриється після спрацювання скриптів, а попереду нас чекає смачний та доволі цікавий рогалик або мандрівна гра.

Перше, що кидається в очі це коміксова мальовка через яку я свого часу придбав раніше згадану Darkest Dungeon, а у вуха приємні українські голоси. Хоч їх і не так багато, але все одно радий щось послухати, бо не часто зустрічаю повну українську локалізацію навіть в українських інді іграх. Єдине, що не сподобалось так це торговець, який говорить одні й ті самі фрази, коли зустрічаєш і покидаєш його.

Окрім візуалу гра також перейняла будівництво хабу, який полегшує кожен наступний забіг. На початку у вас буде лише клас Детектив з трьома колодами, а з покращенням центру пропаганди до вас доєднається Професор та Культист. Так, в грі всього 3 класи, але це трохи компенсується різноманітністю колод по 6 штук (з прокачкою) на кожен клас. Але буду радий, якщо в нових патчах додадуть нові. Якогось гангстера, чаклунку, археолога (зараз просто перелічую персонажів з Elrdritch Horror).

Після того як ви визначились з класом та колодою, то на вас чекає пригода з трьох актів. Кожен акт складається з певної кількості карт, які ви маєте зіграти з колоди подій: торговець, бій з місцевими або монстрами, випадкова зустріч, тощо. Бій завжди проходить по одному сценарію: спочатку ви розігруєте усі карти, потім ходять ваші союзники, потім вороги. Союзниками ви керувати не можете, якщо у вас нема карти фокусування на цілі. Над вашою та над головами противників будуть показані дії які персонажі планують зробити. Тому фактору неочікуваності не буде.

Карти можна покращити як в мотелі так і просто постійним розіграшем під час бою. І тут в мене виникає питання до балансу. В Darkest Dungeon гра карає гравця, якщо той свідомо затягує бій для того щоб наприклад полікуватися. Тут же таких штрафів нема і взявши навіть не оборону колоду можна нормально так підготуватися до битви з елітним боссом. Звісно одну карту можна прокачати лише на один рівень за бій, але я доволі часто прокачував і по 12 карт навіть з не найсильнішими ворогами. Однак збалансувати рогалик це та ще задача щоб гра одночасно і не була занадто душною, але в той же час могла якомога довше кидати виклики гравцю.

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=3366331041

https://steamoss.com/sharedfiles/filedetails/?id=3365174887

І ще з незначних мінусів, або скоріше навіть суб'єктивних, можу назвати музику, а якщо точніше, то один трек, який грає під час бійки. Не знаю чому, але я чую "Менуети - Юркеш". Залишу посилання з таймкодом на трек. Можливо це просто мені здається, але звучить все одно круто хоча і розраховуєш на щось песемістичне в дусі Darkest Dungeon.
https://youtu.be/FrR-k7Qi6Vo?t=177

Якщо ж підсумовувати, що таке Menance from the Deep, то це спрощений Darkest Dungeon з картками. І слово спрощений зовсім немає якогось негативного контексту. Тут немає значення в якій позиції стоїть той чи інший персонаж, немає значення кого саме з ворогів ви б’єте та і фактор рандому зведений майже до мінімуму. Тож якщо ви шукали щось схоже на Darkest Dungeon і є фанатами Лавкрафтіанського сетінгу, то можете брати гру без жодних сумнівів.

Сподобався огляд? Завітай до моєї спільноти та підпишись на куратора щоб не пропустити інші огляди - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Доволі часто бачив коментарі, що Amnesia Rebirth це вже не та Амнезія. Однак розробники вирішили прислухатись до таких коментарів і зробили гру, яка одночасно не є амнезією, але в той же час основи Амнезії зберегли. Змінили лише спосіб використання цих своїх ідей.

Почнемо з сюжету, бо його тут майже нема. Ви солдат французької армії часів першої світової війни, отримали травму та на щастя вас змогли врятувати та віднести в лиховісний бункер. Після того як ви приходите в себе ви нікого не бачите перед собою і нічого не памʼятаєте. Трохи пройшовши далі ви дізнаєтесь, що ви замкнені в бункері один на один з підземним чудовиськом, яка полює на вас і єдине безпечне місце, і то сумнівно, є адміністрація, бо там є точка збереження, генератор та, найголовніше, можливість закритися від монстра на замки. Єдиний спосіб врятуватись це розчистити шлях за допомогою динаміта, який ще треба знайти як і ручку від детонатора.


Так, перше, що кидається в очі з нового так це наявність вогнепальної зброї. Однак не поспішайте радіти і думати що цим ви можете зупинити місцевого містера Х (formerly Twitter). Потвора після двох влучань піде зализувати рани, а потім знов повернеться до вас з новими силами. Зброя тут це скоріше багатофункціональний інструмент. Наприклад револьвер може не тільки дірки в монстрі робити, але ще й відкривати замки, або запалювати слід від палива щоб підпалити щось.

Доречі, паливо вам знадобиться в 90% випадків щоб живити генератор. Світло лякає чудовисько і змушує ховатися в норах, але сильно сідниці не варто розслабляти, бо навіть за таких умов можна легко відʼїхати. Можливо краще зараз трохи розповісти про місцевих ворогів.


Жарти жартами, а за принципом роботи монстр та чужий трохи схожі. Коли світло є, то монстр ховається і чекає планові відключення. Однак якщо провокувати або сильно шуміти, то воно може схопити або навіть вилізти ненадовго.

Коли ж паливо в генераторі закінчується, то починається справжня немезида. Створіння реагує на кожен звук і чим більше ви цей шум створюєте тим більший шанс, що до вас дійдуть лапи. Щоб призвати місцевого покемона моментально достатньо вистрілити, щось підірвати, активувати пастку або змусити когось кричати . Всі інші звуки будь-то підзарядка ліхтарика, взаємодія з оточенням, окрім пострілів та вибухів, також привертає увагу, але не так сильно.

В будь-якому випадку, якщо будете грати, то більшість часу будете скрадатися. А гра дуже страшна, бо ніколи не знаєте наскільки близько знаходиться від знаходиться босс бункера і чи бачить він вас прям зараз. Я навіть іноді лікуватися зайвий раз не хотів, під час анімації головний герой викидає залізну банку від бинтів.


Якби ми ховалися від одного монстра, то грати було б не цікаво. Тому коли ви отримуєте поранення, то ви залишаєте за собою кривавий слід, який приманює пацюків. Якщо ви здорові, то вони не створюють загрози, але коли ви отримуєте поранення, то вони перетворюються в Містеоа Х з резидента. Якщо від потвори можна сховатися в темряві, то з щурами такий трюк не спрацює. Вони хоч і повільно, але безупинно будуть йти за вами. І що найнеприємніше, враховуючи те, що ми перебуваємо в бункері, де кімнати зʼєднані з вузькими коридорами, то контакт з ними майже неминучий. Єдиний спосіб їх позбутися це спалити їх разом з тілом, яке вони їдять.



Жарти жартами, але деякі схожі риси з серію Резидент тут є нам нарешті дали зброю умовні три основні шляхи, якими ви можете піти і отримати або корисну інформацію або предмет, який дасть можливість відкрити недоступну раніше локацію. Інформація може базовою типу «динаміт знаходиться в зброярні», яка не змінюється, а може бути код від комірки в роздягальні офіцерів, де також може бути як корисна інформація так і предмети. І ось ці коди кожної гри будуть відрізнятися. Тому подивитися усі коли від комірок, а потім заспідранити гру не вийде.

Гра навряд має в собі великий реграьельгий потенціал, але якщо ви хоча б один раз пройдете гру, то вам відкриється новий рівень складності та можливості модифікувати гру під себе аж до того, що можна взагалі прибрати з гри створіння і повністю зосередитися на вибиті ачівок дослідженні.

Так, це вже не та Амнезія, яку ми могли грати раніше. Однак натомість ми отримали шикарний горрор від якого тоді дійсно страшно, навіть, коли в тебе в руках зброя.


Сподобався огляд? Буду вдячний за підписку на куратора та спільноту steam - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Доволі часто міг бачити тезу, що Amnesia Rebirth вже не та, що була раніше. І хочу одразу розвіяти цей міф. Це та Амнезія, яка була в 2010 році. Є персонаж, який нічого не памʼятає, є вороги на яких краще не дивитися, бо почне плющити. Навіть загадки залишились, хоча мені казали, що їх нема. Та тлі machine for pigs тут їх дуже багато і вони навіть цікаві. Однак, нажаль, перевершити першу частину Rebirth не змогла. Чи робить це Rebirth поганою грою? Точно ні, але давайте детально дослідимо, що тут не так.

Ми граємо за інженера-дослідника Анастасію, скорочено Тасі, на дворі 1937 рік і ми разом зі своїм чоловіком та летимо в Алжир, де колись був Даніель з першої частини, щоб дослідити місцеві гробниці. Однак літак падає, частина екіпажу не виживає, або помирає трохи пізніше за таємних обставин і наша головна ціль возʼєднатися з тими, кому як і нам пощастило (?) вижити. Однак є дві проблеми. Перша це те, що Тасі вагітна і вона про це згадує після того як прочитає одну з записок; друга - Тасі важко контролювати свою агресію.

Сказати, що на цьому моменті я прифігів це нічого не сказати, бо що ще дивніше так це те, що Салім, чоловік Тасі, знав і чудово памʼятав, що його жінка десь на шостому місяці вагітності щоправда ми побачимо народження дитини в кінці гри . І так, на постері можна було побачити як Тасі тримається за живіт, але я бачив лише горизонтальну версію постера і навіть якщо так, то це майже нічого не змінює. Попереду чекає важкий шлях, бо нам доведеться піднімати доволі важкі речі, часто стрибати, що особливо важко особливо, коли живіт вже видно і переживати зустріти з тутешніми монстрами. Якщо на них довго дивитися, то в Тасі зростає рівень страху і та починає себе бити через проблеми з контролем агресії. Наче в Darkest Dungeon граю. Тому бажано уникати довгого зорового контакту та знаходитись хоча б в якомусь освітленому приміщенні.

З останнім допомога є природнє освітлення, ліхтар та сірники. Що де мене здивувало так це обменення по кількості сірників, які ми можемо брати щ собою. Більше 10 коробка не витримає, хоча я чітко бачу, що в головної героїні купа кишень, куди можна було б покласти сірники. Смішніше тільки прокачка на ємність коробки для сірників в The Evil Within. За допомогою сірників ви можете освітлювати собі шлях та запалювати різні факели та лампи які ви не можете взяти з собою та шо це за ♥♥♥♥♥ нелогічна така?! . Ліхтар це єдине ще одне портативне джерело освітлення, але чогось воно, по моїм враження, жере більше олії ніж ліхтар з Amnesia Dark Descent, що дивно.
Трохи далі за сюжетом героїня знаходить фітнес браслет, який може відкривати портали, але це відбувається не так часто тому просто згадаю, що він просто є. В усьому ж іншому це та ж сама стара Амнезія.

Розчарували вороги. Памʼятаєте перше знайомство з Крісом Вокером з Outlast? Коли він нас хапає вперше і будь-який інший раз, коли дістає з комірки. Так от усі вороги, яких я зустрічав хапають нас, гра дає можливість чинити супротив і потім нам роблять своєрідний чокслем після якого ми як наче нічого не сталось біжимо. Нагадаю, що Тасі вагітна і в будь-який момент за сюжетним скриптом народить. Просто виглядає дивно.

Ще розчаровує кількість записок. Особливо на початку гри. Таке враження, що останні хвилини життя в експедиції трапився словесний понос, який треба було задокументувати. Так, те що відбулось це жахливо, але я перші 15 хвилин після «аварійного приземлення» займався читанням, коли навколо мене були тіла членів експедиції. Загалом навіть без цього сам початок трохи затягнутий і я б зробив його трохи коротшим, бо гра може швидко набриднути. Цікаво стає, коли ви потрапляєте на блокпост. Лише моя субʼєктивна думка, коли починається та сама Амнезія.

Після проходження можу сказати, що якщо сідати за rebirth одразу після dark descent, то ви скоріш за все розчаруєтесь. Якщо ви перед rebirth грали в Machine for Pigs і перебили ним запах від якісного горрору, то скоріш за все ця частина вам має зайти.

Фінал доволі важкий і зробити вибір в кінці буде непросто. Не хочу спойлерити другу половину, тому раджу або пограти самому або хоча б подивитися на ютубі щось з приміткою story explained.

Якщо сподобався огляд, то буду вдячний, якщо підпишетесь на мою спільноту та куратора в Steam - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Також можете підписатися на мій twitch, де я проходжу ігри та спілкуюсь з вами - https://www.twitch.tv/dmytro_joestarovych

Я не зміг пройти до кінця гру, бо вона вилітає в 11 главі щоб я не робив, але сумніваюсь, що після того як я побачу фінал, то думка щодо гри зміниться, бо технічний стан, це не єдина проблема.

Я не з тих людей, хто любить казати, що гра, яка вийшла пізніше за попередню гірше тільки тому що вона інша, але тут не те що гра інша, тут деградація майже в усьому.

Повну з геймплею. Тепер це просто симулятор ходьби без якихось загадок як в Hellblade 2 в тому плані, що іноді ти навіть не здогадуєшся, що тут була головоломка. В першій амнезії треба дійсно було шукати альтернативні шляхи вирішення певних задач, якщо пряме рішення не підходить (намагаюсь описувати максимально завуальовано наскільки можу). Тут же все зводиться до дійди до кінця, візьми щось, поклади сюди, натисни на кнопку. На цьому фантазія розробників закінчилась.


Amnesia a machine for pigs це тепер не жахи. У вас немає необхідності шукати масло для ліхтарика чи кресала для свічок чи щось подібне. Так, події гри відбуваються на 60 років пізніше ніж в Dark Descent і я готовий миритися з цим. Але чогось наш головний герой не боїться сарно-людей, не втрачає глузд, коли знаходиться в темряві, а також зник інвентар. Єдине чим я можу це все пояснити так це те, що a machine for pigs розроблялась раніше за Dark Descent, але чогось вийшла пізніше, а перероблювати було лінь. Графіка гри виглядає гіршою, щось більше до Пенембри, не в образу цій грі, але куди подівалось нормальне освітлення як в попередній частині? І якщо гра дійсно розроблялась довше, то в мене дуже великі питання щодо її технічного стану.

В деяких локаціях фпс нестабільний, гра обожнює вилітати під час завантажень наступних глав. Картинка буває мильною навіть там, де немає бути.

Історія дуже схожа з тим, що було в Dark Descent, але простіше. Головний герой прикидається в маєтку, не памʼятаючи нічого за останні декілька місяців. Головного героя рухає вперед бажання врятувати своїх дітей, які сильно захопилися з грою у хованки з ним.

Під час пошуку дітей Мендус потрапляє в підземний комплекс в якому починає згадувати, що він не така вже і хороша людина, судячи з його намірів, а саме створити машину, яка перетворює людей в свиней щоб захистити своїх дітей , яких потім вбʼє сам .

На папері виглядає круто, але більшість записок нецікаві, якщо порівнювати з Dark Descent. І знову ж таки. Загадок тут майже нема тому необхідності в читанні записок також відпадає. В Dark Descent стиль оповідання та ігровий процес чудово доповнювали один одного, а тут цього майже нема.

Якщо і починати знайомство з класичної серії амнезії, то machine for pigs може стати непоганим варіантом для першого знайомства оскільки це інша історія, яка не повʼязана з Даніелем та Алексанром. Якщо ж ви встигли пройти першу Амнезію або, ще гірше, почали одразу проходити Machine for Pigs, то скоріш за все для вас це буде розчаруванням.

Сподобався огляд? Буду вдячний за підписку на мою спільноту та куратора - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews

Колись давно дивився проходження PewDiePie на цю гру і відверто не розумів в чому прикол гри, бо на той час думав, що це звичайний симулятор ходьби. Після того як я пройшов цю гру, то зрозумів, що вона заслуговує своєї уваги як це пізніше сталося з Layers of Fear.

Говорячи про сюжет, який подається через флешбеки та записки, які вам доведеться читати щоб пройти далі по сюжету, то він вийшов доволі цікавим. Ви археолог, які прокидаєтесь в замку, непамятаючи хто він і як тут опинився допоки не знаходить записку від… себе, де говорться, що в замку є Александр (так, через А, бо так в українізаторі було написано), якого треба вбити. Усі причини чому зробити треба саме так та інші деталі будуть описані під час проходження гри гта в наступному абзаці.


Згідно нашої записки, яку міг написати будь-хто, бо наш герой випив еліксир, що стирає памʼять; нам треба вбити Александра. І чим далі я проходив гру тим більше я ненавидів Даніеля. За чорним прямокутником буде трохи лору з записок та флешбеків і чому я не вважаю Даніеля кращим за Александра. Перед тим як опинитися в замку Даніель досліджував гробницю в Алжирі, де знайшов чарівну кулю, яку він зламав. Згодом він повертається додому, а решта експедиції, яка дізналася про кулю та залишилась в Алжирі загинули, а Даніель якимось чином дізнається, що він наступний на черзі. На цьому пригода могла закінчитися, але нам пише Александр з пропозицією допомоги. Нащо наш герой погоджується.

Александр пояснює, що для того щоб Тінь, вартовий кулі, залишив Даніеля, то треба зарядити сферу треба енергія, яку можна отримати шляхом катувань людей. Спочатку були тварини, але їх енергії не вистачало. Тому зупинилися на людях, яким окрім цього давали еліксир амнезії щоб ті відчували біль по-новому.
Спочатку Даніель вагається катувати людей, але Александр, що люди в камерах злочинці і вони на це заслужили. Хоча велика кількість людей невинні. Навіть є діти. Але власне життя дорожче тому знову ж таки Даніель погоджується. В кінці виявляється, щоб Александра трохи пофіг на Даніеля і він лише хоче повернутися в свій світ з якого його вигнали. Щоб забути страшні речі, які він зробив та змирившись в тим, що рано чи пізно Тінь його наздожене він пʼє зілля та з цього моменту починається сама гра.

Амнезію я сприйняв скоріше як головоломку ніж жахи оскільки дивувати чимось страшним навіть в 2010 році було доволі непросто. В амнезії дуже мало ворогів: Грант, грант, який вбиває вас з одного удару, невидимі вороги під водою, якась незрозуміла жижа та просто гострі предмети.
Ок, добре, в плані жахів тут теж є чим здивувати. Окрім фізичного здоровʼя у вас є ментальне, яка падає, якщо довго дивитися на ворогів або довго перебувати в темряві. На високому рівні складності нульова менталка це смерть, а на звичайні радше візуальні ефекти.

Головоломки в грі не звичайні (на момент 2010 року) так як в грі усе фізичне, тобто повноцінний іммерсів сім, що правда в туалетах не можна зливати воду. Щось застрягло зверху, але доля дала зріст як в Шевцова? Кинь щось! Ніяких дверей, які відчиняються по натисканню кнопки! Тільки повні нахили! І так само з вентилями та важелями. Занурює дуже сильно. Так, фізика була і раніше в таких іграх типу Crysis, half-life, можливо far cry, але в жахах ця фізичність та іммерсивність відчувається набагато краще. Ну і головоломки тут цікаві. Нескладні, якщо не думати і пропускати записки, то нелегкі. Головне бути уважним і просто декілька секунд логічно подумати.

А от за хочеться пожурити гру так це за два моменти, коли я просто не знав куди йти. В одному випадку треба було просто вікно розбити, а в другому розгледіти над головою люк. Ніяких підказок принаймні і не знайшов. Тому трохи розчарувався, але вцілому емоції від гри позитивні. А хоча стоп…


В грі є доповнення Justine, знайти яке самому ще той квест, але далі гірше. Одразу скажу, що не пройшов це доповнення, бо вигорів. Ми граємо за якусь дівчинку (скоріше за все), яка має дійти до кінцевого пункту призначення, але на шляху стоять загадки, які можна вирішити двома способами: вбити людину або знайти інший шлях як вибратись з кімнати.

«О, то це як в Пилі. Як в четвертій частині якщо бути точним» - подумав я. І мені стало цікаво, але мене вистачило на дві кімнати, які я пройшов, підглядаючи в інтернет, бо вони дуже не логічні. І якщо в першій кімнаті для того щоб був happy end треба лише побудувати драбину з предметів та піти , то в другій кімнаті в мене взагалі нуль ідей як гравець має самостійно прийти до правильного рішення. Тому залишу решту досягнень поза стрімом.

Доречі, якщо вам раптом цікаво подивитися мої проходження, то буду радий бачити вас на страмах - https://www.twitch.tv/dmytro_joestarovych

Амнезія навряд застаріє в майбутньому, але я буду радий, якщо розробники зроблять якийсь ремастер з додаванням променів та текстур вищої якості. Рекомендую спробувати пройти гру для себе, бо скоріш за все вона є. Хтозна. Можливо ви про неї просто забули.

Сподобався огляд? Буду вдячний за підписку на спільноту та куратора - https://steamoss.com/groups/bizzarereviews